Стариков Микола Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стариков.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Стариков Микола.
Стариков Микола Вікторович
Псевдонім Нильс Йогансен
Народився 23 серпня 1970(1970-08-23) (53 роки)
Ленінград, Російська РФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменник, публіцист, блогер
Сфера роботи Нова історія
Alma mater Санкт-Петербурзький інженерно-економічний університетd
Заклад Q18407362?, Europa Plusd і Перший канал
Мова творів російська
Роки активності з 2006 року
Magnum opus Ukraine - Chaos and Revolution - Weapons of US Dollard і Who Forced Hitler to Attack Stalin?d
Членство Ізборський клуб[1]
Партія Партія Велика Вітчизна
Конфесія РПЦ[2]
Сайт: nstarikov.ru
CMNS: Стариков Микола Вікторович у Вікісховищі

Мико́ла Ві́кторович Ста́риков (нар. 23 серпня 1970, Ленінград) — російський політик, публіцист, письменник, суспільний діяч, блогер. Автор численних книг з економіки, нової і новітньої історії, які викликали неоднозначну реакцію в російських наукових колах[3][4]. Один з лідерів руху «Антимайдан», який він заснував у 2015 році разом із російським байкером Олександром "Хірургом" Залдостановим та російським актором Михайлом Порєчєнковим.[5]

Кандидат економічних наук. Комерційний директор ВАТ «Перший канал — Санкт-Петербург».[6] Засновник та ідейний лідер суспільної організації Профспілки громадян Росії[ru]. Співзасновник та голова антиукраїнської російської націоналістичної партії "Партія Велика Вітчизна (ПВВ)". ПВВ було свторено разом із засновником IT-компанії «Ашманов і партнери» Ігорем Ашмановим спочатку як "Нова Велика Росія",[7] а у 2013 році офіційно зареєстровано як "Партія Велика Вітчизна".

У 2015 році внесений МКУ до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 23 серпня 1970 року в місті Санкт-Петербург. В 1992 році закінчив Санкт-Петербурзький інженерно-економічний інститут[ru] (диплом інженера-економіста хімічної промисловості).[8]

2002 року брав участь у виборах до Законодавчих зборів Санкт-Петербурга. За результатами голосування набрав 230 голосів (0,95 % від кількості учасників голосування) і депутатом не став[9]. На момент висування працював заступником комерційного директора ЗАТ «Європа плюс Санкт-Петербург»[10]. На цей час працює комерційним директором петербурзької філії Першого каналу[11]. Одружений, виховує двох доньок.

Знімався в документальних фільмах «ПарВус революції» та «Штурм Зимового. Спростування» як експерт.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Засновник та ідейний лідер суспільної організації Профспілки громадян Росії[ru].

Влітку 2012 року створив соціальну мережу «Інтернет-Ополчення», яка проголосила своєю метою боротьбу з лібералами, зрадниками і збоченцями, які по суті — одне і те ж. Організація закликала керівництво РФ позбавити учасниць группы Pussy Riot громадянства Російської Федерації, вислати їх із країни, з забороною на повернення назад[12]. Також учасники руху надіслали в Твіттер губернатора Санкт-Петербурга Георгія Полтавченко безліч повідомлень з проханням заборонити гей-парад[13].

Виступає в ефірі радіостанцій та на публіці, читаючи лекції з історії в найбільших книгарнях Санкт-Петербурга.

Ідеологія[ред. | ред. код]

Росія[ред. | ред. код]

Прибічник консервативних поглядів, виступає противником лібералізму[14]. Займає провладну позицію, підтримуючи В. В. Путіна[15][16]. Підтримує інтеграційні процеси на території СНД, різко виступаючи проти будь-яких проявів сепаратизму[17][18]. Виступає за збереження традиційних сімейних цінностей[19]. Вважає, що громадян Російської Федерації не можна судити і тримати під вартою за межами РФ[20].

Підтримує точку зору, що Сталін відіграв значну позитивну роль у розвитку країни[21]. Вважає, що він був отруєний при активній участі західних спецслужб[22].

Виступає проти вступу Росії до СОТ[23], проти введення у Росії ювенальної юстиції, за націоналізацію. Намагався ініціювати судове переслідування М. С. Горбачова за звинуваченням у розпаді СРСР.

М. В. Стариков про конспірологію:

Мені часто дорікають за пристрасть до конспірології. Але я завжди говорив і буду повторювати: мої книги мають до конспірології таке ж відношення, як астрономія до астрології.

— [24]

Україна[ред. | ред. код]

У 2015 році Стариков внесений МКУ до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України.

У липні 2015 року деякі книги Старікова були заборонені до розповсюдження в Україні. Станом на 13 червня 2016 року, "Список видань антиукраїнського спрямування" складений Державним комітетом телебачення і радіомовлення України налічував 76 книг, з них дві книги Сергія Старікова.[25]

Старіков є одним з лідерів руху «Антимайдан», який він заснував у 2015 році разом із російським байкером Олександром "Хірургом" Залдостановим та російським актором Михайлом Порєчєнковим.[5]

4 жовтня 2022 Стариков у своєму твіттері написав:

Закликаю раз і назавжди знищити всю інфраструктуру нацистської України. Зробивши це, ми врятуємо життя наших солдатів і життя мільйонів людей, які тільки-но стають громадянами нашої країни

— [26][27]

Санкції[ред. | ред. код]

З 15 січня 2023 року знаходиться під персональними санкціями України.[28]

Книги[ред. | ред. код]

№ Назва Рік Видавець Кількість
сторінок 		Тираж
1 «Кто убил Российскую империю? Главная тайна ХХ века» 2006 М.: Яуза, Эксмо 512 4 000 экз.
«Февраль 1917: революция или спецоперация?»
(2 издание) 		2007 М.: Яуза, Эксмо 320 5 000 экз.
«1917. Не революция, а спецоперация!»
(3 издание) 		2007 М.: Яуза, Эксмо 320 4 100 экз.
«1917. Разгадка русской революции»
(4 издание) 		2008 М.: Эксмо 416 5 000 экз.
«1917. Разгадка русской революции»
(5 издание) 		СПб.: Питер 416 3 000 экз.
2 «Мифы и правда о Гражданской войне. Кто добил Россию?» 2006 М.: Яуза, Эксмо 512 4 000 экз.
«1917. Кто убил Россию»
(2 издание) 		2007 М.: Яуза, Эксмо 448 4 000 экз.
«Ликвидация России. Кто помог красным победить в Гражданской войне?»
(3 издание), (+ аудиодиск, читает автор) 		2010
2012 		СПб.: Питер 384 5 000 экз.
3 000 экз.
(доп. тираж)
3 «Преданная Россия. Наши „союзники“ от Бориса Годунова до Николая II» 2007 М.: Яуза, Эксмо 320 4 000 экз.
«Преданная Россия. Мифы и правда о наших „союзниках“»
(2 издание) 		2007 М.: Яуза, Эксмо 352 4 000 экз.
«Главный враг России. Всё зло приходит с Запада»
(3 издание) 		2008 М.: Яуза, Эксмо 320 5 000 экз.
«Запад против России. Главный враг России»
(4 издание) 		2009 М.: Яуза, Эксмо 320 4 000 экз.
«Как предавали Россию»
(5 издание), (+ аудиодиск, читает автор) 		2010 СПб.: Питер 336 3 000 экз.
4 «От декабристов до моджахедов» 2008 СПб.: Питер 288 2 700 экз.
«Кто финансирует развал России? От декабристов до моджахедов»
(+ аудиодиск, читает автор) 		2010 СПб.: Питер 288 3 500 экз.
5 «Кто заставил Гитлера напасть на Сталина» 2008 СПб.: Питер 368 4 000 экз.
«Кто заставил Гитлера напасть на Сталина. Роковая ошибка Гитлера»
(+ аудиодиск, читает автор) 		2009 СПб.: Питер 368 3 000 экз.
6 «Шерше ля нефть. Почему наш Стабилизационный фонд находится там?» 2008 СПб.: Питер 272 7 000 экз.
7 «Кризи$: Как это делается» 2009 СПб.: Питер 304 7 000 экз.
«Кризи$: Как это делается»
(+ аудиодиск, читает автор) 		2011 СПб.: Питер 304 1 000 экз.
5 000 экз. (доп. тираж)
8 «Спасение доллара — война» 2010 СПб.: Питер 256 10 000 экз. (доп. тираж)
9 «Национализация рубля — путь к свободе России»
(+ аудиодиск, читает автор) 		2011 СПб.: Питер 336 20 000 экз.
10 «Хаос и революции — оружие доллара» 2011 СПб.: Питер 330 15 000 экз.
11 «Сталин. Вспоминаем вместе»
(+ аудиодиск, читает автор) 		2012 СПб.: Питер 416 20 000 экз.
12 «Геополитика: Как это делается» 2013 СПб.: Питер 368 40 000 экз.
13 «Украина. Хаос и революция — оружие доллара» 2014 СПб.: Питер 240 10 000 экз.
14 «Россия. Крым. История»
(+ аудиодиск, читает автор) 		2014 СПб.: Питер 252 30 000 экз.
15 «Власть»
(+ аудиодиск, читает автор) 		2015 СПб.: Питер 320 5 000 экз.[29]
16 «Лаконизмы. Политика. Власть. Общество» 2016 СПб.: Питер 176 30 000 экз.
17 «Война.Чужими руками» 2017 М.: Яуза, Эксмо 352 25 000 экз.

Переклади українською[ред. | ред. код]

Презентація книги «Шукайте нафту» у Києві (2011)[ред. | ред. код]

Наприкінці березня 2011 року відбулася презентація українського перекладу книги "Шукайте нафту" у Міжрегіональній Академії Управління персоналом. Наприкінці зустрічі Старіков подарував Бібліотечно-інформаційному центру МАУП десять примірників книги з власним підписом.[30]

Презентація книги «Сталін. Згадуємо разом» у Києві (2013)[ред. | ред. код]

У березні 2013 року, Старіков представив український переклад книги "Сталін. Згадуємо разом" у Києві.

14 березня 2013 році у одному з київських книгарень «Читай-город» була запланована презентація книги Миколи Старикова «Сталін. Згадуємо разом». Звинувативши Старікова в антиукраїнській діяльності, презентацію зірвали активісти партії «Свобода» під керівництвом нардепа Андрія Іллєнка; відповідно, майже відразу після початку Старіков у супроводі двох охоронців покинув залу де планувалася презентація книги.[31]. Старіков прокоментував зрив презентації 14 березня 2013 року у своєму блозі, зазначивши що «Партія „Свобода“ привернула до моєї книги „Сталін. Згадуємо разом“ таку увагу, яка абсолютно точно приведе до діаметрально протилежних результатів, ніж ті, які планували члени „Свободи“»[32].

15 березні 2013 року відбулася презентація книги та зустріч з письменником у прес-центрі партії Віктора Медведчук «Український вибір».[33]

Список українських видань[ред. | ред. код]

  • Ніколай Старіков. «Криза. Як це робиться». Переклад з російської: ?.Київ: Саммит-книга, 2009. 312 стор. ISBN 978-966-7889-37-1[34][35][36][37]
  • Ніколай Старіков. «Шукайте нафту». Переклад з російської: ?. Київ: Самміт-книга. 2011. 285 стор. ISBN 978-966-7889-70-8[38][39]
  • Ніколай Старіков. "Хто змусив Гітлера нападати на Сталіна?". Переклад з російської: ?. Київ: Самміт-книга. 2012. 368 стор. ISBN 978-966-7889-99-9[40]
  • Ніколай Старіков. "Сталін. Згадуємо разом". Переклад з російської: ?. Київ: Самміт-книга. 2013. 424 стор. ISBN 978-617-661-043-4

Інтерв'ю ЗМІ[ред. | ред. код]

Виступи по радіо і ТБ[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://izborsk-club.ru/11037
  2. ↑ http://www.youtube.com/watch?v=rb04xRiWfE4
  3. ↑ Андрій Соловйов. Рецензія на книгу Н. Старикова «Криза: як це робиться?» (рос.) . Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 11 липня 2012.
  4. ↑ Балацький, Євгеній (14 квітня 2009). Ще одна абсурдна трактовка фінансової кризи (рос.) . Капитал страны. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 26 березня 2013.
  5. ↑ а б Ідеолог "русского мира" зізнався, що крав гроші, які збирав "для вдов Донбасу" - Depo.ua, 13 вересня 2017
  6. ↑ Перший канал. Санкт-Петербург. Офіційний сайт. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 26 березня 2013.
  7. ↑ Ашманов будує «Нову Велику Росію (рос.) . Дни.ру. 17 квітня 2012. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013.
  8. ↑ Стариков Микола Вікторович - Платформа
  9. ↑ Результати виборів в депутати Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга третього скликання по ОВК № 10 (рос.) . Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 11 липня 2012.
  10. ↑ Відомості про висунутих і зареєстрованих кандидатів у депутати в Законодавчі збори Санкт-Петербурга(рос.)
  11. ↑ Перший канал. Контакти. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 26 березня 2013.
  12. ↑ В інтернеті збирають підписи: лишити членів Pussy Riot громадянства і вислати із Росії (рос.) . baltija.eu. 6 липня 2012. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013.
  13. ↑ Клочкова, Ксения (6 липня 2012). Як твітер-тролі гей-прайд відмінили (рос.) . Фонтанка.ру. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013.
  14. ↑ Н. Стариков в студії РБК(рос.)
  15. ↑ Микола Стариков: Руки геть від Путіна!(рос.)
  16. ↑ Микола Стариков: Що зробив Путін? (рос.) . iRepeater. 4 липня 2012. Архів оригіналу за 20 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |9= (довідка)
  17. ↑ Стариков, Миколай (15 червня 2012). Головна задача Європи – не дати Україні інтегруватися з Росією (рос.) . Maxpark. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013.
  18. ↑ Федорович, Віктор (29 листопада 2011). Чи стане Білорусь новою російською губернією? (рос.) . Naviny.by.
  19. ↑ Мітинг проти ювенальної юстиції[недоступне посилання з липня 2019]
  20. ↑ «Комсомольская правда». Про суд над Віктором Бутом (рос.) . YouTube. 6 квітня 2012.
  21. ↑ Зуев, Иван (23 грудня 2011). «Після 20 років брехні про Сталіна наші ліберали вважають, що набрехали недостатньо» (рос.) . Накануне. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013.
  22. ↑ Нільс Йогансен (1 березня 2013). Інсульт чи вбивство? (рос.) . Газета «Культура». Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 6 березня 2013.
  23. ↑ Стариков, Миколай (23 листопада 2011). СОТ і Митний союз (рос.) . Око Планеты. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013.
  24. ↑ Барешева, Єлена (15 червня 2009). Льодоколи і правдоруби (рос.) . Огоньок. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013.
  25. ↑ Список видань антиукраїнського спрямування (станом на 13.06.2016) - Управління видавничої справи і преси Державного комітету телебачення і радіомовлення України, 13 червня 2016
  26. ↑ Допис Миколи Старикова у його твіттері від 4 жовтня 2022
  27. ↑ Знімок екрана в Imgur допису Старикова від 4 жовтня 2022
  28. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №23/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
  29. ↑ Торговый Дом Библио-Глобус | Ваш Главный книжный. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 20 вересня 2017.
  30. ↑ У МАУП пройшла презентація книги Ніколая Старікова „Шукайте нафту” - МАУП, 31 Березня 2011
  31. ↑ «Свободівці у Києві зірвали презентацію книги про Сталіна» - ТСН.ua, 15 березня 2013
  32. ↑ М. В. Стариков Горячий прием в Киеве («Гарячий прийом у Києві») (рос.)
  33. ↑ У прес-центрі «Українського вибору» відбулася зустріч з письменником Ніколаєм Старіковим - Український вибір, 15.03.2013
  34. ↑ Видавничій Дім «Саміт-книга» вперше в Україні презентує україномовне видання книги «Криза. Як це робиться» - журнал «Експерт Україна», 16.12.2009
  35. ↑ Криза. Як це робиться - Офіційний сайт Ніколая Старікова, 31 грудня 2009 (рос.)
  36. ↑ Російський письменник Стариков презентував свою книгу «Криза. Як це робиться» українською мовою - Уніан, 17 грудня 2009
  37. ↑ Видавничій Дім «Саміт-книга» вперше в Україні презентує україномовне видання книги «Криза. Як це робиться - uabooks.info, 04.12.2009
  38. ↑ Шукайте нафту на сайті книгарні "Буква"
  39. ↑ «Самміт-книга» презентує україномовне видання кращої книги Ніколая Старікова - Obozrevatel, 21 березня 2011
  40. ↑ Видавництво «Самміт книга» презентує українську версію скандальної книги видатного російського політолога, публіциста Ніколая Старікова «Хто змусив Гітлера нападати на Сталіна» - uabooks.info, 15.05.2012

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стариков Микола Вікторович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стариков_Микола_Вікторович&oldid=39121560