Старовинний водевіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старовинний водевіль
рос. Старинный водевиль
Жанр комедія
музичний
Режисер Ігор Савченко
Сценарист Ігор Савченко
У головних
ролях
Максим Штраух
Олена Швецова
Оператор Євген Андриканіс
Композитор Сергій Потоцький
Художник Абрам Фрейдін
Євген Свідєтєлєв
Михайло Самородський
Євген Куманьков
Ольга Кручиніна
Кінокомпанія "Мосфільм"
Тривалість 68 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1946
IMDb ID 0039866

«Старовинний водевіль» — радянський музичний художній фільм 1946 року, прем'єра якого відбулася 1 липня 1947 року, радянська кіноадаптація популярного водевілю XIX століття «Аз і ферт, або Весілля з вензелями» (1849), написаного Павлом Федоровим (1803—1879), начальником репертуарної частини імператорських театрів Санкт-Петербурга.

Сюжет[ред. | ред. код]

Після перемоги над Наполеоном Москву наповнює безліч військових, у тому числі гусарів, в полку яких спостерігається повальна пошесть одружитися. До головного героя Антона Фадєєва в натовпі підходить літній чоловік, який розповідає про те, що його дочці Любочці покійною тітонькою заповідано величезні статки в разі, якщо вона до 18-річчя вийде заміж за людину, чиї ініціали «Аз» ​​і «Ферт» (оскільки свого часу вона була закохана в людину з такими вензелями — Аристарха Фірсикова, і прикрасила ними безліч своїх речей, призначених в придане). До дня народження вже залишилося три доби. Але гусар відмахується від нього, тому що його серце вражене юною панянкою, яка під час відступу від Бородіно назвала його боягузом. За ненавмисним збігом він зупиняється на постій поряд з тим будинком, куди його заманюють, і там він знаходить свою зазнобу. Господиня його будинку, Євпраксія Аристархівна Фірсикова, стара діва, якій гусар вельми припав до смаку, всіма силами намагається перешкодити щастю закоханих.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]