Старолютерани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Старолютерани — ортодоксальні лютерани, які відмовилися прийняти нав'язану пруськими владою унію з кальвіністами в рамках державної церкви. Старолютерани наполягали на важливості догматичних розбіжностей з кальвінізмом, а саме на трактуванні реальної присутності тіла і крові Христа під час таїнства євхаристії. З 1834 переслідувалися владою, що викликало хвилі імміграції та підстави старолютеранських громад за межами Німеччини, у тому числі Лютеранську Церкву — Синод Міссурі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Die Geschichte der Evangelischen Kirche der Union. Ein Handbuch. 3 Bände, hrsg. von J. F. Gerhard Goeters und Joachim Rogge im Auftrag der Evangelischen Kirche der Union; Evangelische Verlagsanstalt, Leipzig 1992—1999, ISBN 3-374-01386-4.