Стефурак Іван
| Стефурак Іван | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
19 серпня 1948 (75 років) Великий Ключів, Коломийський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Діяльність | поет, економіст | |||
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Стефурáк Івáн Миколáйович (нар. 19 серпня 1948, с. Великий Ключів Коломийського району Івано-Франківської області) — український поет, економіст.[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 19 серпня 1948 року в селі Великий Ключів Коломийського району Івано-Франківської області. Після середньої школи вчився в технічному училищі(1966—1967)[джерело не вказане 20513 днів]. Заочно[джерело не вказане 1217 днів] закінчив економічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка[2](1972). Працював слюсарем, економістом райфінвідділу, інженером-економістом лісокомбінату, служив у армії, тривалий час(29 років) очолював відділення банку в м.[3] Коломиї, яке діяло під різними назвами — відділення Будбанку СРСР, Промінвестбанку, філія «Національний кредит». Зараз на пенсії.[4] Трудиться в домашньому господарстві[джерело не вказане 1217 днів].
Творчий доробок[ред. | ред. код]
Автор поетичних збірок[ред. | ред. код]
- Словник трави — Ужгород. Карпати. 1991 — 64 с.
- Дорога мурашки — Коломия. Бібліотека Агро. 1992 — 48 с.
- Ранок подорожнього — Київ. Збірка «Хвиля». Український письменник.1992-39с.
- Горіхове листя — Коломия. Світ. 1993 — 64 с.
- Зелений шум — Коломия. Плин. 1993 -48 с.
- Світлини — Коломия. Вік. 1994 — 24 с.
- Живий вогонь — Коломия. Вік. 1996 -62 с.
- Причастя стеблини — Коломия. Вік. 1998—117 с.
- Спориш — Коломия. ЗР — Інформ. 2002 — 63 с.
- Ключі Великого Ключева — Івано-Франківськ. Гостинець. 2007—190с.
- Світло живих світильників — Коломия. Вік. 2009 — 62 с.
- Листя і лиця — Коломия. ЮКС. 2012 — 51 с.
- Попелястий птах (вірші для дітей) — Косів. Писаний Камінь. 2020 — 23 с.
- Світлінь - Київ. Майстер Книг 2022 - 94 с.
- Окремі поезії Івана Стефурака поміщені в Антології духовної поезії України — Львів. Світ. 1999. С. 735, та в Антології української поезії України — Київ. Гранослов. 2001. С.130.
Автор прозової книги[ред. | ред. код]
- Повертають дороги з доріг — Косів. Писаний Камінь. 2016—126с.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Лауреат премії «Благовіст». 2001.[5]
Відгуки[ред. | ред. код]
- Ясінський Я. Ключі Великого Ключева. Галицька Просвіта. — 2007. — 7 червня.
- Баран Є. Про що мовчить словник трави. Літературна Україна. — 2008. —30 жовтня.
- Дігай Т. Квиток до станції трави. Метроном. Тернопіль. Воля. — 2008. — С. 71.
- Сорока П. Жбан, розкручений назад. Слово Просвіти. — 2016. — 06 липня.
- Рябий В. Щоденник банкіра і поета. Вільний голос. Коломия. — 2016. — 30 червня.
- Васильчук М. Іван Горацій з-під Аршиці. Вільний голос, Коломия. — 2017. — 16 березня.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://osvita.ua/vnz/reports/culture/11582
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Баран Є. Про що мовчить словник трави? : [про кн. поезій «Ключі Великого Ключева»] // Літературна Україна. — 2008. — 30 жовт. — С. 4.
- ↑ https://osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/17091/
- ↑ Мельничук О. «А у серці від роздумів людно»: [про лауреата літ. премії «Благовіст» І. Стефурака] / О. Мельничук // Прикарпатська правда. — 2001. — 12 трав.
Джерела[ред. | ред. код]
- Баран Є. Про що мовчить словник трави? : [про кн. поезій «Ключі Великого Ключева»] // Літературна Україна. — 2008. — 30 жовт. — С. 4.
- Глід В. Тиша, що колише таїною: [про поет. зб. «Спориш»] / В. Глід // Рідна земля. — 2002. — 27 черв.
- Мельничук О. «А у серці від роздумів людно»: [про лауреата літ. премії «Благовіст» І. Стефурака] / О. Мельничук // Прикарпатська правда. — 2001. — 12 трав.
- Храм любові, краси і добра Івана Стефурака // Ласійчук М. Коли в душі народжується слово. — Коломия, 2006. — С. 157—170.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |