Струцінський Олег Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Струцінський
Олег Васильович Струцінський
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження
с. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область
Національність українець
Alma Mater

МВІЗРУ ППО

ХВІ ППО
Ступінь кандидат технічних наук
Військова служба
Роки служби 1987—
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Повітряні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
з 2020  Повітряні сили, Командувач підготовки Командування
2018—2020 Повітряне командування «Схід» ПвК «Схід», Командир
2015—2018 Повітряне командування «Захід» ПвК «Захід», Начальник штабу — перший заступник командира
2008—2014 Повітряне командування «Південь» ПвК «Південь», Командир тактичної групи «Крим»
2006—2008 Повітряне командування «Південь» ПвК «Південь»
2003—2006
 160 ЗРБр, Командир
2001—2003
 540 ЗРП, Командир
2000—2001 1046 ЗРП, Командир
Нагороди та відзнаки
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)

Оле́г Васи́льович Струці́нський (* с. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область, Українська РСР) — український воєначальник, генерал-майор. Командувач підготовки Командування Повітряних Сил Збройних Сил України. Учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олег Васильович Струцінський народився в селі Андрушки Житомирської області. Походить з родини робітників.

У 1987 році Олег Васильович закінчив навчання у Мінському ВІЗРУ ППО.

У 1987—2000 роках проходив військову службу в зенітних ракетних частинах у містах Васильків, Миколаїв, Кам'янка-Бузька.

1995—1997 роках — слухач Харківського військового інституту ППО.

2000—2001 роках — командир 1046-го зенітного ракетного полку в м. Коростень. З жовтня 2001 року до вересня 2003 року полковник Струцінський очолював 540-й зенітний ракетний полк.[1]

2003—2006 роках ― командир 160-ї зенітної ракетної бригади. У 2006—2008 роках проходив військову службу на керівних посадах у Повітряному командуванні «Південь».

2008—2014 роки ― командир тактичної групи «Крим» Повітряного командування «Південь».[2][3][4]

7 березня 2014 року, під час російської інтервенції до Криму до етеру надійшло повідомлення, що військові зі зброєю і без розпізнавальних знаків (т. зв. «зелені російські чоловічки») силовим методом проникли на територію запасного командного пункту тактичної групи «Крим» Повітряних Сил Збройних Сил України. На місці подій перебував командир групи генерал-майор Олег Струцінський. Через блокування радіосигналів інформація про місцезнаходження суперечлива — за однією версією він був заблокований в окремому будинку, за іншою — намагався врегулювати ситуацію шляхом переговорів.

З 2015 по 2018 рік — начальник штабу — перший заступник командира Повітряного командування «Захід».[5][6][7][8][9]

В період 2018—2020 років Олег Васильович командував Повітряним командуванням «Схід».[10][11][12][13]

З грудня 2020 року — командувач підготовки Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.[13][14][15][16]

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Кандидат технічних наук.[15] Член Координаційної ради журналу «Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України».[16]

Військові звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Данила Галицького (6 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[17]
  • медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня (4 грудня 2006) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди 15-ї річниці Збройних Сил України[18]
  • відзнака Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (2006)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 540-й зенитный ракетный полк (в/ч 04144). Сайт ветеранів 8-ї окремої армії ППО (російською) . 2 грудня 2016. Процитовано 11 лютого 2023.
  2. ↑ а б Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 859/2011 «Про присвоєння військових звань»
  3. ↑ Прес-служба військової прокуратури Військово-Морських Сил України (2 лютого 2012). Проведено координаційну нараду керівників військових правоохоронних органів та органів військового управління, що дислокуються в АР Крим. Генеральна прокуратура України. Архів оригіналу за 25 березня 2023. Процитовано 25 березня 2023.
  4. ↑ Напередодні дня Повітряних Сил відбулися урочисті заходи. www.unian.ua (укр.). Уніан. 2 серпня 2013. Процитовано 26 березня 2023.
  5. ↑ Капелан привітав військових з 11 річницею Повітряних Сил ЗСУ. Капеланство.info. 31 липня 2015. Процитовано 25 березня 2023.
  6. ↑ Сьогодні – День Повітряних Сил Зсу. Як Відзначають У Львові?. Медіа-хаб "Твоє місто". 02 серпня 2015. Процитовано 25 березня 2023.
  7. ↑ Курсанти роти почесної варти пройшли урочистим маршем на Пагорбі Слави. Львівський портал. 09 Травня 2016. Процитовано 25 березня 2023.
  8. ↑ Горобець, Христина (15 червня 2016). Генерал-майор Олег Струцінський: «Кошти на відновлення військової техніки та озброєння збільшилися у рази». Голос України. Процитовано 26 березня 2023.
  9. ↑ На Прикарпатті тренують зенітні ракетні війська. Дзеркало Медіа. 17 Вересня 2017. Процитовано 26 березня 2023.
  10. ↑ Звернення командира повітряного командування «Схід» до жителів Харківської області на city.kharkov.ua
  11. ↑  Повідомлення Командування Повітряних Сил ЗСУ у соцмережі «Facebook»
  12. ↑ ВСУ Испытали Новейший Отечественный Беспилотный Летательный Комплекс. Крила (російською) . 12 липня 2020. Процитовано 26 березня 2023.
  13. ↑ а б У повітряному командуванні «Схід» представили нового командувача. 8 грудня 2020. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 8 грудня 2020.
  14. ↑ Мокляк, Аліна; Ляшенко, Ольга (24 вересня 2021). "Об’єднані зусилля — 2021": на Херсонщині проходять військові навчання. Суспільне Новини. Процитовано 26 березня 2023.
  15. ↑ а б Струцінський О.В. Актуальні аспекти підготовки військових фахівців в умовах гібридного збройного конфлікту. // Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. — 2021. — Вип. № 2(43). — С. 38-41. — DOI:https://doi.org/10.30748/nitps.2021.43.05..
  16. ↑ а б Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. №1(46) 2022. Харківський національний університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба. 1 січня 2022. ISSN 2223-456Х. Процитовано 25 березня 2023. {{cite web}}: Перевірте значення |issn= (довідка)
  17. ↑ Указ Президента України від 6 липня 2022 року № 471/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  18. ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2006 року № 1024/2006 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Збройних Сил України»

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Струцінський_Олег_Васильович&oldid=40435028