Студенко Іван Пилипович

Студенко Іван Пилипович
Народився	10 грудня 1899(1899-12-10) Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	невідомо
Країна	Російська імперія  Російська республіка  УНР  Українська Держава  Українська СРР  СРСР
Діяльність	політик
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної Ради УРСР
Військове звання	політрук і капітан
Партія	ВКП(б)
Автограф
Нагороди	Медаль «За оборону Кавказу»

Іва́н Пили́пович Студе́нко (10 грудня 1899(1899-12-10), Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія — невідомо) — український радянський діяч, майстер механічного цеху Миколаївського суднобудівного заводу імені 61 комунара. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947).

Біографія

Народився 10 грудня 1899(18991210) року в родині робітника-столяра заводу «Наваль» у місті Миколаєві, тепер Миколаївська область, Україна. У 1912 році закінчив початкову народну школу в місті Миколаєві. З 1912 по 1916 рік навчався в Миколаївській ремісничій школі, здобув спеціальність токаря.

У 1916–1918 роках — токар механічного цеху Миколаївського суднобудівного заводу «Наваль». У 1918 році, після закриття заводу, деякий час працював токарем на тимчасових роботах у майстернях, був на земляних роботах по будівництву шляхів, працював машиністом парового локомобіля в селі. У 1919 році навчався на курсах сільськогосподарських машиністів при Миколаївському технічному училищі.

У 1919 році мобілізований до Червоної армії, служив у окремому батальйоні військ Внутрішньої охорони республіки Всеросійської надзвичайної комісії в місті Орлі. З 1919 по 1920 рік брав участь у боях проти білогвардійських військ генерала Денікіна у складі 79-го полку 13-ї армії РСЧА. У 1920 році захворів тифом, лікувався в госпіталі міста Катеринослава. Після демобілізації з армії повернувся до міста Миколаєва.

З 1920 по 1930 рік — токар електроремонтної майстерні Миколаївського суднобудівного заводу «Наваль» (потім — імені Андре Марті).

У 1930–1934 роках — інструктор, старший інструктор школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) при Миколаївському суднобудівному заводі імені Андре Марті. Брав участь у струнному оркестрі народних інструментів ВУОРМ.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1932 році закінчив тримісячні курси техніків холодної обробки металів у Москві, здобув спеціальність техніка холодної обробки металів.

У 1934 році (до грудня) навчався в Одеській музичній консерваторії.

До травня 1935 року — інструктор школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) при Миколаївському суднобудівному заводі імені 61 комунара.

З травня 1935 по 1938 рік — майстер механічного цеху № 10 Миколаївського суднобудівного заводу імені 61 комунара. У березні 1938 — 1939 роках — редактор заводської багатотиражної газети «Ударник» Миколаївського суднобудівного заводу імені 61 комунара. Обирався головою цехового комітету профспілки.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Миколаївській третій виборчій окрузі № 129 Миколаївської області.

З 1939 по 1941 рік — заступник голови виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящих.

Учасник німецько-радянської війни. Був політичним керівником роти резерву політичного управління Південного фронту, у липні 1941 року потрапив у оточення, деякий час вважався зниклим безвісти. До квітня 1942 року перебував у евакуації в місті Астрахані.

З квітня 1942 року — в Червоній армії. З квітня по липень 1942 року служив у оперативній групі при Військовій раді 24-ї армії Південного фронту. З липня по листопад 1942 року перебував у розпорядженні Військової ради групи військ Закавказького фронту. З листопада 1942 по січень 1944 року служив заступником начальника з політичної частини 914 і 917-ї санітарних команд 24-ї армії (Окремої Приморської армії) Закавказького фронту. З 1944 по 1945 рік був заступником начальника з політичної частини евакуаційного госпіталю № 5441 (у станиці Гіагінській Адигейської автономної області Краснодарського краю і в місті Новоград-Волинську Житомирської області).

18 грудня 1945 року звільнений у запас, жив у Миколаєві.

Військове звання

• політрук
• капітан

Нагороди

• медаль «За оборону Кавказу» (31.10.1945)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (28.09.1945)

Посилання

• Студенко Иван Филиппович. Медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.». Капитан, Место службы: ЭГ 5441. Награждение [Архівовано 19 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Вебсайт «Память народа». (рос.)
• Студенко Иван Филиппович. Медаль «За оборону Кавказа». Капитан, Место службы: 917 и 914 сан-к 24 А. Награждение // Вебсайт «Память народа». (рос.)

Джерела

• Студенко Іван Пилипович : облікова картка та автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 187–191зв.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 71.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Студенко Іван Пилипович // Більшовицький шлях : газета. — Миколаїв, 1938. — № 123 (182). — 30 травня. — С. 2.
• Місюра Ф. Іван Пилипович Студенко // Більшовицький шлях : газета. — Миколаїв, 1938. — № 133 (192). — 11 червня. — С. 3.