Студьонова Людмила Валентинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Студьонова Людмила Валентинівна
Народилася 20 січня 1942(1942-01-20) (82 роки)
м.Іркутськ
Місце проживання Чернігів, Україна (з 1959 року)
Діяльність науковиця
Заклад Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Нагороди член Національної спілки краєзнавців України та заслужений працівник культури України

Студьонова Людмила Валентинівна (нар. 20 січня 1942 року) — бібліотекар-бібліограф, енциклопедист-краєзнавець, дослідник, журналіст, публіцист, член Національної спілки краєзнавців України та заслужений працівник культури України.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Людмила Студьонова народилася в м. Іркутську. З 1959 року проживає в Чернігові де закінчила середню школу № 17. У 1960 вона стала студенткою Московського державного інституту культури, який тоді мав іншу назву — Московський державний бібліотечний інститут. Тут вона здобула професію бібліотекаря-бібліографа вищої кваліфікації та отримала гарну гуманітарну освіту. У 1964 році пані Людмила здійснила спробу змінити свій шлях і пройшла творчий конкурс та вступні іспити до Літературного інституту на відділення літературної критики. Але не судилося. Для вступу у цей престижний навчальний заклад необхідно було здати оригінальні документи, а не копії. Але навчатись у двох інститутах одночасно, на той час виявилось незаконним. Отже, навчання в інституті культури було продовжено.

Робота[ред. | ред. код]

Після закінчення вузу в 1965 році Людмила Студьонова прийшла на роботу до Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, де захопилася краєзнавством. Тут вона пройшла шлях від рядового бібліографа до завідувачки відділу краєзнавства.

Людмила Валентинівна разом з досвідченим бібліографом Ольгою Михайлівною Летошко стояла у витоків створення краєзнавчої картотеки, яка згодом перетворилась на Зведений краєзнавчий каталог, що наразі є гордістю бібліотеки і базою для наукових досліджень її численних користувачів.

З 1972 року Людмила Валентинівна організовує і проводить зустрічі з відомими земляками — діячами науки і культури, так звані «Краєзнавчі п'ятниці». Гостями цих заходів були письменники Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Юрій Збанацький, Борис Гусєв, Анатолій Рибаков та інші. У 1974 році активісти «п'ятниць» об'єдналися у клуб «Краєзнавець», віце-президентом і секретарем стала Людмила Студьонова.

У 1974 році в структурі бібліотеки відбулися зміни. У складі новоствореного інформаційно-бібліографічного відділу запрацював кабінет краєзнавства, який очолила Людмила Валентинівна. З часом кабінет краєзнавства було перетворено у сектор. З 1 січня 1994 року Людмила Студьонова стала завідувачкою створеного у бібліотеці відділу краєзнавства, де пропрацювала на посаді до 2002 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Людмила Валентинівна Студьонова спеціалізується на складанні бібліографічних посібників, вона є укладачем понад 150 бібліографічних покажчиків з питань краєзнавства. Це щорічні видання «Знаменні і пам'ятні дати по Чернігівській області за … рік», «Література про Чернігівську область за … рік», покажчики з історії населених пунктів нашого краю, за її участі було започатковано серії бібліографічних посібників «Письменники Чернігівщини»[1], «Історики та краєзнавці Чернігівщини», до 1000-ліття Чернігівської єпархії нею був підготовлений унікальний посібник — бібліографічний покажчик «З історії Чернігівської єпархії» і зовсім недавня робота — посібник «Літературні премії Чернігівщини». Також, за участі Людмили Валентинівни в 2014 році було підготовлено бібліографічний покажчик «Чернігівські шляхи Тараса»[2].

Наприкінці 1960-х років Чернігівська ОУНБ ім. В. Г. Короленка була залучена до збирання матеріалів для написання Чернігівського тому «Історія міст і сіл Української РСР». Очолював цю роботу заступник директора з наукової діяльності Олександр Степанович Клименко. Серед тих, хто брав безпосередньо участь у роботі, була і Людмила Студьонова.

Багато років поспіль займається Людмила Студьонова дослідженням історії створення громадської бібліотеки у Чернігові, правонаступницею якої є ОУНБ ім. В. Г. Короленка. Результатом цієї праці став історичний нарис «Духовна скарбниця краю: від громадської — до універсальної наукової бібліотеки»[3] (2002) та низка публікацій в періодиці. Вона є учасником авторського колективу видання «Історія Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка: хроніка подій 1877—2016»[4] (2017).

Маючи енциклопедичні знання та щиру зацікавленість в історичних дослідженнях, Людмила Валентинівна Студьонова ні на мить не припиняє наукового пошуку. Вона є автором низки видань із історії Чернігівщини, серед яких «Заклинання сліду»[5] (1995), «Чернігівки в житті славетних»[6] (1996), «Чернігівські князі, полковники, губернатори»[7] (1998), «Чернігівське повітове земство: сторінки історії»[8] (2003), «Ось де, люди, наша слава»[9] (2004), «Долі, обпалені війною»[10] (2005), «Слідами Чернігівського підпілля»[11] (2007), «Право на безсмертя»[12] (2011).

А у 2017 році вийшла друком книга «Чернігівський Beau monde, або Записки бібліографа»[13], в якій йдеться про культурно-мистецьке життя Чернігова другої половини 60-х — 90-х рр. ХХ ст., в якому Чернігівська ОУНБ ім. В. Г. Короленка брала активну участь. Книга складається з трьох розділів. Перший має назву «На хвилі пам'яті» як своєрідний спогад про студентські роки і початок опанування професією, знайомство з талановитими письменниками, акторами, істориками. Другий — «Чернігівські бувальщини» про деякі історичні епізоди з життя, окремих дивовижних людей, народжених або тих, хто працював на чернігівській землі. Третій розділ «Десь на дні мого серця…» — про щасливе і нещасливе кохання в різний історичний час, яке пережили видатні чернігівці.

Людмила Валентинівна Студьонова є членом авторських колективів багатьох краєзнавчих видань, зокрема «Почесні громадяни Чернігова» (2004), «Чернігівщина краєзнавча» (2004), «Дзвони пам'яті» (2008), «Село над Десною — Шестовиця» (2009), «Реабілітовані історією» (2010), «Пакуль поживемо тут» (2010), «Наш Тичина» (2011) тощо.

Її краєзнавчі розвідки залюбки публікують такі знані в Україні часописи, як «Сіверянський літопис»:

1995 — «Генерал, про якого говорять…» [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.];

2000 — «Літературний Чернігів на межі століть»;

2007 — «Про земця, науковця і не тільки» [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.];

2009 — «Театр окупованого Чернігова 1941—1943 рр. Актор В. П. Ігнатенко (1920—2007)» [Архівовано 20 березня 2018 у Wayback Machine.];

2010 — «Смерть перетворила її життя на долю» [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.] (До 85-річчя з дня народження О. Й. Білевич);

2013 — «Прояви бандитизму та антирадянські акції в Чернігівській області (1943 — поч. 1950-х рр.)»;

2014 — «Тарас Шевченко сам по собі й у свій час» [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.];

2015 — «Діяльність Степана Бандери, ОУН УПА за оцінкою російських істориків у 1991—2014 роках» [Архівовано 20 березня 2018 у Wayback Machine.];

2015 — «Чарівник, віртуоз» тощо.

У «Літературному Чернігові» були опубліковані такі статті:

1994 — «Вертатись хочу на Вкраїну» [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.];

2006 — «Чернігівські зв'язки Івана Франка» (До 150-річчя від дня народження письменника) в співавторстві з краєзнавцем Борисом Юр'євим.

Залюбки публікують роботи Людмили Валентинівни газети «Гарт», «Сіверщина» та інші видання.

Нагороди[ред. | ред. код]

Багаторічна плідна праця бібліографа та краєзнавця Людмили Студьонової була неодноразово відзначена грамотами та подяками Чернігівської обласної ради, Чернігівської обласної державної адміністрації тощо. За значний внесок у розвиток краєзнавчого руху України у січні 2017 року вона відзначена Грамотою Національної спілки краєзнавців України. А в березні 2018 року Указом Президента України № 59/2018 [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.] Студьоновій Людмилі Валентинівні присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Письменники Чернігівщини» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2017. Процитовано 19 березня 2018.
  2. ↑ «Чернігівські шляхи Тараса» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  3. ↑ «Духовна скарбниця краю: від громадської — до універсальної наукової бібліотеки» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  4. ↑ «Історія Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка: хроніка подій 1877—2016». Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  5. ↑ «Заклинання сліду». Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  6. ↑ «Чернігівки в житті славетних». Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  7. ↑ «Чернігівські князі, полковники, губернатори». Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  8. ↑ «Чернігівське повітове земство: сторінки історії». Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  9. ↑ «Ось де, люди, наша слава». Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  10. ↑ «Долі, обпалені війною». Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 19 березня 2018.
  11. ↑ «Слідами Чернігівського підпілля». Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 19 березня 2018.
  12. ↑ «Право на безсмертя». Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  13. ↑ «Чернігівський Beau monde, або Записки бібліографа» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Каганова І. Я. Славна ювілярка Чернігівського краю [Архівовано 22 березня 2018 у Wayback Machine.] //Сіверянський літопис. — 2017. — № 1-2.  — С. 260—261;
  2. [[https://web.archive.org/web/20180323030544/http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/39463/26-Studonova.pdf?sequence=1 Архівовано 23 березня 2018 у Wayback Machine.] Сповнена творчих сил [енцикл.-краєзнавець Л. В. Студьонова]] // Сіверянський літопис. — 2012. — № 1-2.  — С. 177;
  3. Студьонова Л. В. Чернігівський Beau monde, або Записки бібліографа / Л. В. Студьонова. — Чернігів: Десна Поліграф, 2016. — 256 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Студьонова_Людмила_Валентинівна&oldid=39632320