Стів Сноу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Стів Сноу
Особисті дані
Повне ім'я Стівен Леонард Сноу
Народження 2 березня 1971(1971-03-02) (53 роки)
  США
Зріст 172 см[1]
Вага 75 кг[1]
Громадянство  США
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1990–1992 Бельгія «Стандард» (Льєж) 0 (0)
1992–1993 Бельгія «Бом» 7 (3)
1993–1995 США «Чикаго Пауер»[en] 56 (44)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1987 США США (U-16) 3 (1)
1988–1989 США США (U-20) 11 (7)
1991–1992 США США (ол.)  ? (?)
1988–1989 США США 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Стів Сноу (англ. Steve Snow, нар. 2 березня 1971) — американський футболіст, що грав на позиції нападника.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Сноу народився і виріс в штаті Іллінойс, там відвідував Hoffman Estates High School[en] з 1985 по 1989 рік, де грав у футбол. Граючи за шкільну команду, Сноу забив у 49 матчах поспіль, ставши за цим показником першим у списку Асоціації середніх шкіл штату Іллінойс. Він закінчив свою кар'єру футболіста у середній школі з 92 голами[2].

Після закінчення середньої школи Сноу відвідував університет Індіани, де грав у футбол в NCAA у сезоні 1989 року[en], дійшовши з командою до півфіналу турніру.

Сноу покинув університетську команду після першого курсу, щоб розпочати професійну кар'єру в Бельгії, де він підписав контракт із «Стандардом» (Льєж)[3]. Так і не дебютувавши у чемпіонаті за льєжців, він перейшов до іншої місцевої команди «Бом» після літніх Олімпійських ігор 1992 року. Там, забивши 3 голи в своїх перших 7 іграх вищого бельгійського дивізіону, він отримав серйозну травму коліна і повернувся до США, де йому зробили принаймні дві операції, щоб відновити передню хрестоподібну зв'язку.

В результаті американець більше не повернувся до Бельгії, а натомість підписав 10 грудня 1993 року угоду з командою «Чикаго Пауер»[en] з NPSL ІІ[en], чемпіонату з індор-сокеру[4]. Там Сноу зіграв тридцять ігор і забив двадцять сім голів у сезоні 1994/95, але вийшов на поле лише в дев'яти іграх і забив чотири голи в наступному сезоні 1995/96 років, перш ніж через проблеми з колінами завершив ігрову кар'єру[5][6].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Виступав у складі юнацької збірної США до 16 років, з якою пробився на юнацький чемпіонат світу 1987 року в Канаді. Там Стів зіграв у всіх трьох матчах, і в грі проти Південної Кореї забив гол, але його команда програла 2:4 і не вийшла з групи[7].

У 1988—1989 роках грав за молодіжну збірну, з якою був учасником молодіжного чемпіонату світу 1989 року в Саудівській Аравії. Тут американці виступили вдаліше, зайнявши підсумкове 4 місце, а Сноу забив 3 голи у 6 матчах турніру[8].

Пізніше захищав кольори олімпійської збірної США. У складі цієї команди став переможцем Панамериканських ігор, де США виграли свою першу золоту медаль, а Сноу був головним бомбардиром команди з 4 голами. Наступного ж року він поїхав з командою і на футбольний турнір Олімпійських ігор 1992 року у Барселоні. У кваліфікації Сноу був лідером команди і забив 11 голів у 9 іграх, включаючи хет-трик проти Гондурасу (4:3)[9], однак несподівано тренер США Лотар Осіандер[en] вирішив не випускати Сноу в матчі-відкриття турніру проти Італії. США програли цю гру 1:2. Відомо, що Осіандер не любив Сноу, називаючи його «зухвалим» і звинувачуючи, що він егоїстичний, а не в командний гравець[10][11]. Однак він випустив Сноу в наступних двох матчах, проти Кувейту (3:1) та проти Польщі (2:2), який забив в обох матчах по голу, але цього не вистачило і США не змогли вийти з групи, натомість поляки стали срібними призерами турніру. Після цього президент USSF Алан Ротенберг[en] звільнив Осіандера, багато в чому ґрунтуючись на відмові тренера випустити Сноу в грі з Італією[12].

Незважаючи на свої успіхи на юнацькому рівні, Сноу зіграв лише дві гри у складі національної збірної США. Його перша поява у складі головної команди відбулась 14 червня 1988 року в грі проти Коста-Рики, коли він вийшов на заміну замість Чарлі Рафаела[en] в другому таймі. Вдруге Стів зіграв за «зірково-смугастих» 13 серпня 1989 року, вийшовши на заміну замість Брюса Мюррея в матч проти Південної Кореї (1:2)[13].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Olympedia — 2006.
  2. ↑ IHSA stats
  3. ↑ Snow to quit Indiana, play for Belgium Liege team Chicago Sun-Times - Thursday, June 7, 1990
  4. ↑ POWER HOPES SIGNING EX-OLYMPIAN SNOW BRINGS BLIZZARD OF GOALS Chicago Tribune - Friday, December 10, 1993
  5. ↑ 1994-1995 Chicago stats [Архівовано 2012-02-07 у Wayback Machine.]
  6. ↑ 1995-1996 Chicago stats [Архівовано 2012-02-07 у Wayback Machine.]
  7. ↑ 1987 FIFA U-16 team roster. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 9 березня 2020.
  8. ↑ 1989 FIFA U-20 stats. Архів оригіналу за 28 жовтня 2012. Процитовано 9 березня 2020.
  9. ↑ Soccer Hat Trick Gives U.S. Victory - New York Times
  10. ↑ BARCELONA; Top Scorer Sits While U.S. Soccer Team Loses | New York Times Article
  11. ↑ The true story of Steve Snow, USMNT World Cup hero who never was | THE WORD | MLSsoccer.com
  12. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 1 січня 2004. Процитовано 31 березня 2007. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Soccer Hall of Fame data

Посилання[ред. | ред. код]

  • Стів Сноу на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
  • Стів Сноу — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
1 Фрідель (в) • 2 Раст (к) • 3 Лалас • 4 Бернс • 5 Імлер • 6 Броуз • 7 Вашингтон • 8 Лаппер • 9 Сноу • 10 Рейна • 11 Оллнатт • 12 Даяк • 13 Мур • 14 Джонс • 15 Ібсен • 16 Лагос • 17 Гавілер • 18 Ф'юер (в) • 19 Гендерсон • 20 Ональфо • Тренер: Озіандер
США
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стів_Сноу&oldid=40540915