Непохитність праведників

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В іншому мовному розділі є повніша стаття Perseverance of the saints(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
  • Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
  • Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.
П'ять положень
реформаторської теології
A "Page Polka" tulip
(TULIP)
Тотальне розпутство
Безумовна благодать
Обмежене спокутування
Дійсна благодать
Стійкість святих

Непохитність праведників (фр. Persévérance des saints) — християнська доктрина, згідно з якою людина, що «дійсно „народжена від Бога“» або «відроджена», буде продовжувати творити добрі справи й вірити в Бога до кінця свого життя.

Іноді згадана позиція поєднується з реформатським віросповіданням у традиційному кальвіністському вченні, яке стверджує, що всі люди «мертві в переступах і гріхах», а тому, окрім воскресіння з духовної смерті до духовного життя, ніхто не обирає спасіння самостійно. Однак його слід відрізняти від армініанської позиції, яка твердить, що всі люди «мертві в провинах і гріхах», і не могли б відповісти на Євангеліє (дав.-гр. εύαγγέλɩον, дос. «винагорода за радісну звістку»[1]), якби Бог не дав їм можливість зробити це за Своєю попередньою благодаттю.[2]

Кальвіністи стверджують, що Бог обрав певних людей для спасіння ще до початку світу, і що Він згодом непереборно привертає тільки раніше обраних людей до віри в нього і його сина Ісуса Христа. Як аргумент «за» висувають уривок з Івана 6:44[3] на твердження, що тільки ті, хто заздалегідь були обрані для віри в Бога, притягуються до нього з непереборною благодаттю, на противагу армініанському тлумаченню, що всі притягуються до Христа за попередньою благодаттю, яка може бути вільно відкинута людиною. Кальвіністи також використовуються власні тлумачення уривків Ефесянам 1:4[4] і Филип'янам 1:4[5] в писаннях апостола Павла як вказівку на те, що Бог вибрав вірян у Христа ще до створення світу, не на основі передбачуваної віри, а на основі свого суверенного рішення врятувати всіх, кого Він побажав врятувати.[6][7]

Вчення про непохитність праведників відрізняється від вчення про запевнення, що описує, як людина може спочатку бути наділена впевненістю, що вона отримала спасіння і спадщину в біблійних обітницях, включаючи вічне життя. Вестмінстерське віросповідання згадує непохитність праведників у розділі 17 та запевнення у благодаті та спасінні у розділі 18. Витривалість святих також відрізняється від пов'язаного з нею вчення про вічну безпеку, оскільки перше вказує на безпеку освячення/стану, в той час, як друге вказує на безпеку (судового) виправдання/спасіння.

Історія[ред. | ред. код]

Отець Церкви Августин Блаженний навчав, що деякі з тих, кого Бог вирішив спасти шляхом відродження через водне хрещення, отримують, окрім дару віри, дар непохитності (лат. donum perseverantiae), який дозволяє їм продовжувати вірити й виключає можливість відступництва. Згадана доктрина була розвинута суттєво в праці «Про виправлення і подяку» (лат. De correptione et gratia) (бл. 426-427 рр. н.е.), роз'ясняючи, чому деякі відроджені немовлята залишаються у вірі й добрих справах, тоді як інші зрікаються віри. Непохитність праведників також передувала Кальвіну у вченні Йовініана.

Традиційне кальвіністське вчення про наполегливість сформульоване в Дортському каноні (глава 5), Вестмінстерському сповіданні віри (глава XVII), Баптистському сповіданні віри 1689 року (глава 17), а також може бути знайдене в інших реформатських конфесіях. Все ж таки, доктрина найчастіше згадується у зв'язку з іншими схемами спасіння і не є основним предметом реформатського систематичного богослов'я. Однак багато хто розглядає його як необхідний наслідок кальвінізму і довіри до обітниць Бога.

Доктрина вільної благодаті[ред. | ред. код]

Доктрину вільної благодаті (англ. Free Grace), або нетрадиційну кальвіністську точку зору, сповідували Чарльз Стенлі, Норман Гейслер, Зейн Ходжес, Білл Брайт та інші. Цей погляд, як і традиційний кальвіністський, підкреслює, що люди спасаються виключно актом божественної благодаті, який зовсім не залежить від вчинків людини, і з цієї причини (на відміну від кальвінізму) наполягає на тому, що ніщо з того, що людина може зробити, не може вплинути на її спасіння. З точки зору вільної благодаті, праведники можуть зазнати відступництва як у вчинках, так і вірі, але залишатися у праві спасіння.

Євангельська критика[ред. | ред. код]

Як традиційний кальвінізм, так і традиційне армініанство відкидають богослов'я вільної благодаті. Перші вважають вільну благодать спотвореною формою кальвінізму, яка підтримує незмінність спасіння (або, правильно кажучи, виправдання), радикально відокремлюючи поточну роботу освячення від цього виправдання. Реформатське богослов'я одностайно стверджує, що «жодна людина не є християнином, яка не відчуває якоїсь особливої любові до праведності» (Інституції), і тому розглядає богослов'я вільної благодаті, яке допускає концепцію «мирського християнина» або навіть «християнина, який не вірує», як форму радикального антиноміанізму. Армініанство, яке завжди вважало, що справжні віряни можуть повністю віддатися гріху, також відкинуло погляд на вільну благодать з протилежної кальвінізму причини: а саме, що цей погляд заперечує класичну армініанську доктрину про те, що справжні християни можуть втратити своє спасіння, відрікаючись від своєї віри.

Погляди[ред. | ред. код]

Головне заперечення, висунуте проти «непохитності праведників», полягає в тому, що його вчення може спонукати вірян до вільного гріха, якщо вони знають, що ніколи не можуть втратити своє спасіння, без страху перед вічними наслідками. Традиційні кальвіністи вважають, що це звинувачення справедливо спрямоване проти доктрини вільної благодаті, яка не розглядає освячення як необхідний компонент спасіння, і в полеміці про спасіння Господнє традиційні кальвіністи виступали проти прихильників доктрини вільної благодаті. Традиційні кальвіністи, як і багато інших некальвіністських євангелістів, стверджують, що по-справжньому навернене серце обов'язково піде за Богом і житиме згідно з Його заповідями, хоча досконалості досягти неможливо, боротьба з гріхом триватиме, і можуть відбуватися тимчасове відступництво.

Армінський погляд[ред. | ред. код]

Центральним постулатом армініанського вчення є те, що хоча вірян зберігаються від усіх зовнішніх сил, які можуть спробувати відокремити їх від Бога, вони мають вільну волю відокремити себе від Бога. Хоча Бог не змінить своєї думки про спасіння вірянина, вірянин може добровільно відмовитися від віри (або шляхом прямого заперечення віри, або шляхом продовження гріховної діяльності в поєднанні з небажанням покаятися). Таким чином, спасіння є умовним, а не безумовним, як вчить кальвінізм.

Традиційні кальвіністи не заперечують, що спасіння вимагає вірності. Однак кальвіністи стверджують, що Бог суверенний і не може дозволити істинно вірянину відступити від віри. Армініани стверджують, що Бог достатньо суверенний і всемогутній, щоб вкласти свободу волі в людство, так що справжні християни можуть здійснювати вільну волю і відпадати від рятівної благодаті, якою вони колись володіли.

Католицький погляд[ред. | ред. код]

22-й канон Декрету про виправдання Тридентського Собору (Шоста сесія, 13 січня 1547 р.) так говорить про наполегливість: «Якщо хтось скаже, що виправданий або може без особливої допомоги Божої витримати в отриманій справедливості, або що з цією допомогою він не може, нехай буде підданий анафемі». У цьому каноні Собор підтвердив, що для витривалості абсолютно необхідна божественна допомога — божественна допомога, яка є цілком достатньою.

Поважаючи ці параметри, католики можуть мати різні погляди щодо остаточної витривалості. У питаннях передвизначення католицьких вчених можна умовно охарактеризувати як моліністів або томістів. Погляди останніх подібні до поглядів кальвіністів, оскільки вони розуміють остаточну наполегливість як дар, що застосовується Богом до відроджених, який неодмінно приведе їх до остаточного спасіння. Вони відрізняються від кальвіністів лише в одному: чи дозволяє Бог людям «відпадати» після відродження. Томісти стверджують, що Бог може дозволити людям прийти до відродження, не даючи їм особливого дару божественної наполегливості, так що вони все ж таки відпадають. Кальвіністи, навпаки, заперечують, що людина може відпасти, якщо вона дійсно відродилася.

Лютеранський погляд[ред. | ред. код]

Як і обидві кальвіністські табори, конфесійні лютерани розглядають справу спасіння як монергістичну в тому сенсі, що «природні [тобто зіпсовані й не відродженні Богом][8] сили людини не можуть нічого зробити або допомогти у справі спасіння»[9], і лютерани йдуть далі в тому ж напрямку, що і прихильники «вільної благодаті», стверджуючи, що одержувач спасительної благодаті не зобов'язаний співпрацювати з нею. Отже, лютерани вважають, що справжній християнин — в такому випадку, справжній одержувач спасительної благодаті — може втратити своє спасіння, «але справа не в тому, що Бог не бажає дарувати благодать за витривалість тим, в кому Він розпочав добру справу... [а в тому, що ці особи] навмисно відвертаються».[9]

Позиція вільної благодаті[ред. | ред. код]

Прихильники вільної благодаті критикують непохитність праведників, оскільки вони стверджують, що витривалість дає впевненість у добрих справах. Вони ж вважають, що вірянам обіцяна вічна безпека, але Бог не обіцяє наполегливості.

Порівняння серед протестантів[ред. | ред. код]

Наведена таблиця узагальнює погляди трьох різних протестантських течій.

Кальвінізм Лютеранство Армініанство
Непохитність праведників: вічно обрані у Христі неодмінно будуть залишатися у вірі.[10] Відступництво можливе,[11] але Бог наділяє євангелічну запевненість.[12][13] Непохитність залежить від продовження віри в Христа; з можливістю остаточного відступництва.[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ЄВАНГЕЛІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (ua) . Процитовано 19 вересня 2022.
  2. ↑ Picirilli, Robert (2002). Grace, Faith, Free Will. Randall House. p. 155. ISBN 0-89265-648-4.
  3. ↑ Bolls Bible. Bolls Bible (англ.). Процитовано 25 серпня 2023.
  4. ↑ Bolls Bible. Bolls Bible (англ.). Процитовано 25 серпня 2023.
  5. ↑ Bolls Bible. Bolls Bible (англ.). Процитовано 25 серпня 2023.
  6. ↑ TULIP and Reformed Theology: Unconditional Election. Ligonier Ministries (амер.). Процитовано 19 вересня 2022.
  7. ↑ Piper, John (9 липня 2013). Five Reasons to Embrace Unconditional Election. Desiring God (англ.). Процитовано 19 вересня 2022.
  8. ↑ йдеться про хрещення.
  9. ↑ а б The Formula of Concord ~ Solid Declaration. bookofconcord.org (англ.). Процитовано 19 вересня 2022.
  10. ↑ The Westminster Confession of Faith, Ch XVII, “Of the Perseverance of the Saints.”
  11. ↑ Once saved always saved. WELS Topical Q&A. Wisconsin Evangelical Lutheran Synod. Архів оригіналу за 27 September 2009. Процитовано 7 лютого 2015. People can fall from faith. The Bible warns, "If you think you are standing firm, be careful that you don't fall" (! Corinthians 10:12). Some among the Galatians had believed for a while, but had fallen into soul-destroying error. Paul warned them, "You who are trying to be justified by law have been alienated from Christ; you have fallen away from grace" (Galatians 5:4). In his explanation of the parable of the sower, Jesus says, "Those on the rock are the ones who receive the word with joy when they hear it, but they have no root. They believe for a while, but in time of testing they fall away" (Luke 8:13). According to Jesus a person can believe for a while and then fall away. While they believed they possessed eternal salvation, but when they fell from faith they lost God's gracious gift.
  12. ↑ Perseverence[[[sic]]] of the Saints (Once Saved Always Saved). WELS Topical Q&A. Wisconsin Evangelical Lutheran Synod. Архів оригіналу за 27 September 2009. Процитовано 7 лютого 2015. We cannot contribute one speck to our salvation, but by our own arrogance or carelessness we can throw it away. Therefore, Scripture urges us repeatedly to fight the good fight of faith (Ephesians 6 and 2 Timothy 4 for example). My sins threaten and weaken my faith, but the Spirit through the gospel in word and sacraments strengthens and preserves my faith. That’s why Lutherans typically speak of God’s preservation of faith and not the perseverance of the saints. The key is not our perseverance but the Spirit’s preservation. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  13. ↑ Bruce Demarest, The Cross and Salvation: The Doctrine of Salvation (Crossway, 1997), 437-438.
  14. ↑ “Many Arminians deny the doctrine of the perseverance of the saints. Bruce Demarest, The Cross and Salvation: The Doctrine of Salvation (Crossway, 1997), 35.

Література[ред. | ред. код]

Непохитність праведників
у сестринських Вікіпроєктах

Традиційний кальвіністський погляд

  • A. W. Pink (2001). Eternal Security. Sovereign Grace Publishers. ISBN 1-58960-195-5
  • Anthony A. Hoekema (1994) Saved by Grace. Wm. B. Eerdmans. ISBN 0-8028-0857-3
  • D. Martyn Lloyd-Jones (1976). Romans 8:17-39: The Final Perseverance of the Saints. Banner of Truth. ISBN 0-85151-231-3
  • G. C. Berkouwer (1958). Studies in Dogmatics: Faith and Perseverance. Wm. B. Eerdmans Publishing Company. ISBN 0-8028-4811-7
  • Thomas R. Schreiner & Ardel B. Caneday (2001). The Race Set Before Us: A Biblical Theology of Perseverance and Assurance. Inter-Varsity Press. ISBN 0-8308-1555-4
  • Judith M. Gundry (1991). Paul and Perseverance: Staying in and Falling Away. Westminster/John Knox. ISBN 0-664-25175-7
  • Alan P. Stanley (2007). Salvation is More Complicated Than You Think: A Study on the Teachings of Jesus. Authentic Publishing. ISBN 1-934068-02-0

Погляд вільної благодаті

  • Charles C. Ryrie (1989, 1997). So Great Salvation: What it Means to Believe in Jesus Christ. Moody Publishers. ISBN 0-8024-7818-2
  • Charles Stanley (1990). Eternal Security: Can You Be Sure?. Oliver-Nelson Books. ISBN 0-8407-9095-3
  • Charles C. Bing (1991). Lordship Salvation: A Biblical Evaluation and Response. GraceLife. ISBN 0-9701365-0-1
  • Joseph C. Dillow (1992). The Reign of the Servant Kings: A Study of Eternal Security and the Final Significance of Man. Schoettle Publishing Company. ISBN 1-56453-095-7
  • Michael Eaton (1995). No Condemnation: A New Theology of Assurance. InterVarsity Press. ISBN 0-8308-1888-X
  • Chuck Smith (1996). Living Water: The Power of the Holy Spirit In Your Life. Harvest House Publishers. ISBN 963-218-647-8
  • Norman L. Geisler (1999, 2001). Chosen But Free: A Balanced View of Divine Election, 2nd ed. Bethany House Publishers. ISBN 0-7642-2521-9
  • Robert N. Wilkin (2005). Secure and Sure: Grasping the Promises of God. Grace Evangelical Society. ISBN 0-9641392-7-8
  • Lou Martuneac (2006). In Defense of the Gospel. Xulon Press. ISBN 1-59781-867-4
  • Phillip M. Evans (2008). Eternal Security Proved!. Lulu Enterprises, Inc. ISBN 978-1-4357-1615-5

Армініанський погляд

  • W. T. Purkiser (1956, 1974 2nd ed.). Security: The False and the True. Beacon Hill Press. ISBN 0-8341-0048-7
  • Robert Shank (1960). Life in the Son: A Study of the Doctrine of Perseverance. Bethany House Publishers. ISBN 1-55661-091-2
  • I. Howard Marshall (1969, 1995 Rev. ed.). Kept by the Power of God: A Study of Perseverance and Falling Away. Paternoster Press. ISBN 0-85364-642-2
  • David Pawson (1996). Once Saved, Always Saved? A Study in Perseverance and Inheritance. Hodder & Stoughton. ISBN 0-340-61066-2
  • Robert E. Picirilli (2002). Grace, Faith, Free Will. Contrasting Views of Salvation: Calvinism and Arminianism. Randall House Publications. ISBN 0-89265-648-4
  • Frederick W. Claybrook, Jr. (2003) Once Saved, Always Saved? A New Testament Study of Apostasy. University Press of America. ISBN 0-7618-2642-4
  • French L. Arrington (2005). Unconditional Eternal Security: Myth or Truth? Pathway Press. ISBN 1-59684-070-6

Лютеранський погляд

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Непохитність_праведників&oldid=40230994