Суйкінкуцу
 | |
| Класифікація | garden ornamentd, ідіофони і ongud |
|---|---|
| Винахідник(и) | Kobori Enshūd |
 Суйкінкуцу у Вікісховищі | |
Суйкінкуцу (яп. 水琴窟, буквально «печера водного кото»[1]) — японське садове музичне пристосування, що складається з перевернутого, заритого в землі глечика, над яким розташовується калюжка води. Краплі води поступово проникають у глечик через отвори в денці та видають приємні булькаючі звуки, що формують нескладні мелодії. Звуки суйкінкуцу можна порівняти зі дзвіночком або японською цитрою кото. Часто суйкінкуцу обладнають біля японського рукомийника чьоцубаци[en] для миття рук перед чайною церемонією.[2]
Історія[ред. | ред. код]
Спочатку інструмент носив назву тосуймон (яп. 洞水門) та не використовувався в японських садах. Розповідають, що одного разу для дренажу саду був використаний глечик з отвором, і садівники, здивувавшись витонченому звуку, стали обладнувати сади такими конструкціями. Популярність сайкінкуцу зросла в період Едо (1603—1867), коли були впроваджені рукомийники чьоцубаци[en]. Винахідником суйкінкуцу вважають майстра чайних церемоній Кодорі Енсю.
До XX століття про мистецтво забули і до 1959 року в Японії змогли знайти лише два суйкінкуцу. У 1982 році в газеті «Асахі Сімбун» було докладно описано про суйкінкуцу, а в 1985 році центральний телеканал NHK організував серію передач і суйкінкуцу знову популяризувався.
Конструкція[ред. | ред. код]
Традиційна[ред. | ред. код]
Усі компоненти суйкінкуцу повинні бути налаштовані з високою точністю та виконані гранично акуратно для отримання хороших акустичних характеристик. Історично використовували глечики для зберігання рису або води, керамічні глазуровані або неглазуровані. Пізніше стали використовувати металеві глечики, особливо в комерційних суйкінкуцу, а більш грубі керамічні глечики вважаються найкращими. Висота глека — від 30 см до 1 м Шийка має діаметр близько 2 см. Суйкінкуцу дзвенить подібно дзвіночку, але якщо глечик з тріщиною, звук різко втрачає якість.
Модернізовані варіанти[ред. | ред. код]
У пізній час з'явилося чимало удосконалень суйкінкуцу.
- Сучасні суйкінкуцу не обов'язково встановлюють біля рукомийника.
- Суйкінкуцу будують на безперервному потоці води.
- Останнім часом виготовляють суйкінкуцу з металевими глечиками.
- Пристрої, подібні суйкінкуцу, встановлюють у парках як частина скульптурних композицій.
- Суйкінкуцу будують всередині житлових приміщень.
- У ресторанах або магазинах комерційні суйкінкуцу покращуються системою електронного підсилення звуку і відтворення через гучномовці.
- Додають труби для переносу звуку.
Філософія[ред. | ред. код]
Важливою ідеєю суйкінкуцу є те, що інструмент прихований і звуки виникають з-під землі. Це вражає гостей, які приходять мити руки. Церемонія миття рук перетворилася на гру на прихованому музичному інструменті. Звук капаючої води заспокоює і приносить насолоду.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jiji Gahō Sha (2006). Asia-Pacific Perspectives, Japan Plus. Т. 4. Incorporated. с. 50. ISSN 2167-1699.(англ.)
- ↑ Sally,, Macarthur,; Irene,, Lochhead, Judith; Robin,, Shaw, Jennifer. Music's immanent future : the deleuzian turn in music studies. Farnham, Surrey, UK, England. с. 211—213. ISBN 9781472460219. OCLC 916684939.(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Yoshio Watanabe: Analytic Study of Acoustic Mechanism of «Suikinkutsu». Japanese Journal of Applied Physics, Vol. 43 (9A), 2004; 6429-6443 (PDF Download [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.]) (англ.)
- What is a Sui-kin-kutsu? (англ.)
- Suikinkutsu Construction Details [Архівовано 11 квітня 2004 у Wayback Machine.] (англ.)
- Suikinkutsu, with sound sample (англ.)
- Japan Suikinkutsu Forum [Архівовано 22 грудня 2019 у Wayback Machine.] (яп.)
| |||||||||||||
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |