Сулименко Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сулименко Петро Степанович
Народився 29 липня 1914(1914-07-29)
Помер 10 липня 1996(1996-07-10) (81 рік)
Країна  Кубанська Народна Республіка
 СРСР
 Україна
Діяльність художник
Alma mater Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
У шлюбі з Зацепіна Зінаїда Іллівна

Петро́ Степа́нович Сулиме́нко (* 16 (29) липня 1914(19140729), Єкатеринодар, нині Краснодар — † 10 липня 1996, Київ) — український живописець (мариніст, жанрист, портретист). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1974).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

1947 року закінчив Київський художній інститут (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури; навчався від 1939 року — з перервами). Учень Костянтина Єлеви і Олексія Шовкуненка).

Нагороджено орденом «Знак Пошани».

Творчість[ред. | ред. код]

Основні твори, присвячені обороні Севастополя і мариністичній тематиці («Чорне море», 1953), зберігаються у Севастопольському музеї.

Серед творів:

  • «Безсмертний подвиг севастопольців» (1947),
  • «Прапор Перемоги» (1949),
  • «Севастополь наш!» (1960),
  • «Гвінейські дівчата» (1961),
  • «Матроси Жовтня» (1963),
  • «У розвідку» (1965),
  • «Під залп „Аврори“» (1969),
  • «Тиша» (1971),
  • «В ім'я Батьківщини» (1973),
  • «Безсмертя» (1975),
  • «Весна» (1977),
  • диптих «Війна і мир» (1981),
  • «Моє дитинство» (1991).

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]