Сунженська лінія
Сунженська лінія (також Сунженська прикордонна лінія, Сунженська укріплена лінія, Сунженська козача лінія) — складова частина Кавказької лінії, яка була створена Російською імперією для захисту російських комунікацій та забезпечення дій російських військ під час Кавказької війни (1817—1864). Розташовувалася на лівому фланзі Кавказької лінії.
Задум[ред. | ред. код]
З метою закріплення своєї присутності на Кавказі уряд Російської імперії будував на завойованих територіях фортеці та зміцнення, а також переселяв на Північний Кавказ лояльне населення — переважно козацьке. Кавказька лінія, утворена цією лінією укріплених пунктів, почала створюватися на початку XVIII століття — в 1711 граф Ф. Апраксин умовив гребенських козаків переселитися з правого берега Терека на лівий і утворити своїми містечками лінію, яка послужила б зв'язком між нижньою Кабардою та гірським Терком". У зв'язку з цим фактом, «Військова енциклопедія» 1912 року називає графа Ф. Апраксина засновником Кавказької лінії Росії[2]. Зведення укріплень тривало аж до середини XIX століття[3].
Ідея створення саме Сунженської лінії як складової частини Кавказької виникла у головнокомандувача російськими військами на Кавказі генерал-лейтенанта П. Ціціанова на початку ХІХ століття. У 1803 році їм було складено проєкт про створення такої лінії від Катеринодара до Владикавказу. У цьому проєкті передбачалося створити лінію укріплень на Сунжі з метою контролю передгірського простору. Планувалося створення 11 редутів у стратегічно важливих місцях. Проте смерть князя Ціціанова призвела до відстрочення реалізації проєкту. У 1810 року реалізувати проєкт безуспішно намагався генерал З. Булгаков[3].
Реалізація проекту[ред. | ред. код]
У 1816 головнокомандувачем російськими військами на Кавказі був призначений А. Єрмолов, який приступив до реалізації проєкту. Однак якщо для Ціціанова метою створення лінії був захист Військово-Грузинської дороги, то Єрмоловим лінія розглядалася як плацдарм для підкорення всього Північного Кавказу. 20 травня 1818 Єрмолов подав рапорт «Про способи зміцнення лівого флангу Кавказької лінії з короткою характеристикою населення», в якому виклав план будівництва Сунженської лінії. Проєкт, що включав створення власне Сунженської лінії і заснування на захоплених таким чином територіях козацьких станиць, був схвалений Олександром I[3].
На той час на Сунжі існувало два невеликі укріплення: Назранівський редут і укріплення Преградний стан біля станиці Михайлівської. У 1818 році були створені фортеці Грозна, Внєзапная і пізніше зведена фортеця Бурная. За два роки будівництво лінії було завершено[3].
У 1842 році Кавказькому лінійному козачому війську було наказано поширити військові поселення по Сунжі. Заняття Сунженської та Кумицької площин створювало плацдарм для завоювання Кавказу. У ті ж роки були побудовані редути при Старо-Юртівському аулі, укріплення Невідступний Стан, Герзель-Аул, Амір-Аджі-Юртовське, Злобний окоп (кургани Три брати) і ряд невеликих укріплень, що зв'язали Грозну фортецю з Владикавказом. З козаків, що у зміцненнях лінії, розпочато формування Сунженского козачого лінійного полку. Одночасно зі створенням Сунженської лінії йшло заселення козаками укріплень по річках Кубані та Лабі[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фелицын Е. Д. Военно-историческая карта северо-восточного Кавказа = Военно-историческая карта Сѣверо-восточнаго Кавказа. — Масштаб: в 1 англ. дюйме 20 вёрст. — Тифлис, 1899. — (опубликована в книге «Исторический очерк кавказских войн от их начала до присоединения Грузии»)
- ↑ Гребенскіе казаки // ВЭ. Т VIII, 1912, с. 459.
- ↑ а б в г д Л. Т. Агиева (15 січня 2016). К вопросу о Сунженской линии (часть I). ghalghay.com. Процитовано 14 грудня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Л. Т. Агиева (15 січня 2016). К вопросу о Сунженской линии (часть I) (рос.). ghalghay.com. Процитовано 14 грудня 2016.
- М. А. Караулов (9 липня 2013). Казаки на Тереке (рос.). кисловодская-казачья-община.рф. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.