Суперконтинуум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Суперконти́нуум — когерентне електромагнітне випромінювання з надшироким спектром.

Суперконтинуум утворюється внаслідок сукупної дії низки нелінійних процесів при взаємодії променя накачки з середовищем:

  • ефект Керра (самофокусування)
  • розщеплення рівнів в електричному полі електромагнітної хвилі
  • багатофотонне поглинання
  • ефект Рамана.

Суперконтинуум являє собою неперервний набір спектральних компонент електромагнітної хвилі з властивостями лазерного випромінювання. Іншими словами, суперконтинуум — це когерентне біле світло.

Вперше генерацію СК в оптичних волокнах було досягнуто науково-дослідною групою під керівництвом J. K. Ranka в 1999. Генерація СК стала легкодоступною завдяки розвитку мікрострукрурованих волокон.

У залежності від бажаної ділянки спектру, для генерації суперконтинууму використовують різні середовища, зокрема сапфір (видимий та інфрачервоний) та флюорид кальцію (ультрафіолетовий та видимий), накачка в ближньому інфрачервоному діапазоні (800—1000 нм).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Качалова Н. М., Войцехович В. С., Хоменко В. В. Генерація спектрального суперконтинууму в мікрострукрурованих волокнах[недоступне посилання з липня 2019] // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія фізико-математичні науки. Випуск № 4, 2010