Супутній струмінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Супутній струмінь від винищувача-бомбардувальника McDonnell Douglas F-15E Strike Eagle, що закінчує дозаправлення

Супутній струмінь (супутній слід) — це повітряна течія у вигляді вихорів, що зриваються переважно з закінцівок крила літака.

Кожен вихор утворюється через перетікання повітря з області підвищеного тиску (під крилом) в область зниженого тиску (над крилом). Хоча вихори досить швидко загасають (близько 5 хвилин), але все ж за важким літаком вони можуть тягнутися на кілометри. Найсильніші повітряні збурення виникають при зльоті та посадці, коли випущено механізацію крила і воно має найбільшу підіймальну силу (а вихори повітря за літаком, що пролетів по глісаді, через деякий час можна почути).

Потрапляння в супутній слід, через високу турбулентність повітряних мас, викликає сильну бовтанку, аж до повної втрати керованості. Відомо чимало авіакатастроф, які сталися через випадкове потрапляння в супутній слід і неможливість відновити керування літаком. Саме тому військові літаки, що працюють у парі (групою), ніколи не летять один за одним, а тільки пеленгом. З іншого боку, при виконанні координованого (тобто геометрично правильного) розвороту на 360°, при точному розвороті по завершенні літак має «струснути», що свідчить про потрапляння у власний супутній слід.

Авіадиспетчери враховують наявність супутнього сліду при організації злетів і посадок, і з урахуванням фактичних метеоумов витримують інтервали, достатні для розсіювання або знесення вітром збуреного повітря із зони глісади. Останнім часом для контролю супутних струменів у зоні глісади починають застосовувати лідари.

Для зменшення втрат енергії на утворення супутнього струменя на кінцях крил деяких літаків встановлюються спеціальні закінцівки, які нагадують невеличкі «крильця» — аеродинамічні гребені (вінглети), розташовані вертикально або похило. Установка цих елементів дозволяє збільшити підіймальну силу крила і знизити витрати палива. Мінусом є зменшена стійкість до бічного вітру.

Приклади аварій[ред. | ред. код]

  • 30 січня 1958 року сталась катастрофа Ту-16, що належав ВПС Тихоокеанського флоту Росії. Виконувалося навчальне перехоплення винищувачами бомбардувальника. За словами пілотів винищувачів, Ту-16 несподівано звалився на крило і пішов вниз. Ймовірно, що літак потрапив у повітряний струмінь від літака МіГ-17. Екіпаж загинув. Уламки літака виявлено в Японському морі влітку 2017 року.
  • 16 квітня 1986 року, внаслідок попадання в супутній струмінь літак Як-38У, зірвався в штопор. Спроби вивести з нього літак до успіху не привели. Льотчики успішно катапультувалися. Літак зіткнувся з землею і зруйнувався.

Галерея[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]