Сур Євген Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Георгійович Сур
Народився 25 вересня 1958
м. Нововолинськ
Громадянство
Україна Україна
Діяльність бізнесмен, меценат, будівельник
Alma mater Московський державний університет шляхів сполучення
Учасник Російсько-українська війна (з 2014) і Війна на сході України

Євген Сур (*25 вересня 1958, Нововолинськ) — інженер-мостобудівник, бізнесмен, меценат, активіст громадських рухів на підтримку української мови. Засновник і співвласник найбільшої мостобудівної компанії Російської Федерації «МОСТ» (1991—2015). Почесний громадянин міста Конотоп. Постійно проживає в Австрії.

Компанія Євгена Сура збудувала найбільший у світі вантовий міст — Міст на острів Русскій у Російській Федерації (2008—2012).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у шахтарському селищі, яке згодом було приєднано до міста Нововолинськ. 1962 родина переїхала до міста Конотоп Сумської області — на батьківщину батька, де оселилася на родовому козацькому кутку «Загребелля».

Батько Георгій Сур — викладач математичного аналізу та теорії імовірності в Конотопській філії Харківського політехнічного інституту та у будівельному технікумі ім. Новикова, нащадок одного з курінних отаманів Конотопа Івана Сура, який згадується в архівних документах 1723 року.

Мати Ґертруда Сур — викладачка хімії та методист у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі, німкеня, нащадок пруських менонітів, які емігрували до Киргизстану. Її батько — жертва большевицького терору.

Євген Сур з 1965 по 1975 навчався у Конотопській школі № 7 з українською мовою викладання[1].

Вступив спочатку до Київського політехнічного інституту, згодом до Військово-Морського інституту радіоелектроніки ім. Попова у Петербурзі, але зрештою закінчив Московський інститут інженерів залізничного транспорту (1983), факультет «Мости та тунелі».

Після закінчення ЗВО працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, виконробом, начальником дільниці. 1991 за його ініціативи у місті Білогорську на Далекому Сході створена будівельна організація, яка з часом переросла у найбільшу мостобудівну компанію Російської Федерації «МОСТ». Під керівництвом Євгена Сура споруджено десятки складних мостобудівних конструкцій і транспортних тунелів, найбільших із яких міст на острів Русскій на Далекому Сході.

Брав участь у житті української громади Сибіру, активно популяризував вивчення української мови. Відкрито підтримував церковний автокефальний рух в Україні, надаючи підтримку УПЦ Київського патріархату. З початком агресії РФ та війни на Сході України змушений був згорнути ділову активність у Росії, і переїхав на постійне місце проживання разом спочатку до США, а згодом до Австрії.

До 2017 брав участь у політичному житті Конотопа.

Благодійність[ред. | ред. код]

Засновник благодійного фонду «Світанок», який співфінансує медійні проєкти. Стимулює розвиток локальної кінодокументалістики (документальні стрічки про дружину Симона Петлюри — Ольгу Петлюру; про гетьманича Григора Орлика, тощо).

Серед значних капітальних проєктів, які здійснені за підтримки Євгена Сура в Конотопі:

Також Євген Сур частково музеєфікував старовинний міський район «Загребелля», створивши своєрідний скансен традиційної архітектури та вуличного планування Конотопу ХІХ століття, а 14 жовтня 2019 відкрив перший міський Меморіал на честь героїв українсько-російської війни — уродженців Конотопа та військовослужбовців 58-ї бригади ЗСУ імені Гетьмана Івана Виговського.

Активно опікується Національним історико-культурним заповідником «Гетьманська Столиця» у Батурині, зокрема за його участю створено галерею воскових фігур гетьманів України та постійну експозицію в Палаці Гетьмана Розумовського, присвячену Гетьманичу й дипломату Григору Орлику.

Підтримує низку патріотичних україномовних видань. Започаткував щорічний музичний фестиваль на території палацу Гетьмана Кирила Розумовського «Vivat, Батурин!», який популяризує сучасну україномовну музику.

Має широкі гуманітарні інтереси, пов'язані з проблематикою деколонізації України та опору новим формам московського імперіалізму. Підтримує волонтерські організації, які спеціалізуються на підтримці добровольчого руху в районі ООС.

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Одружений другим шлюбом, має шестеро дітей та двоє онуків. Дружина Ірина Зензіна — уродженка Читинської області РФ, вільно володіє українською мовою.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 імені Григорія Гуляницького на Sumy wiki. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 12 травня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Профайл на Forbes.ru [Архівовано 20 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  2. «Конотоп на перехресті шляхів.»//За заг. ред. В. К. Шейка, Т. Ю. Володіної. — Київ: ВД «Фолігрант», 2012. — 128.: іл.
  3. [[https://web.archive.org/web/20180109145648/http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/158221 Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine.] В Конотопе стало на двух почетных граждан больше]
  4. Конотоп запрошує
  5. Конотопці, які відпочивали в таборі «Патріот» на І зміні, повернулися здорові та задоволені[недоступне посилання з вересня 2019]
  6. Презентація книги «Михайло Драгомиров»