Сухополова
| село Сухополова | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Громада | Сухополов'янська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080170010023549 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1629 |
| Перша згадка | 1629 (395 років)[1] |
| Населення | 1211 |
| Площа | 1,896 км² |
| Густота населення | 638,71 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17542 |
| Телефонний код | +380 4637 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°37′55″ пн. ш. 32°22′51″ сх. д. / 50.63194° пн. ш. 32.38083° сх. д.Координати: 50°37′55″ пн. ш. 32°22′51″ сх. д. / 50.63194° пн. ш. 32.38083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
117 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17542, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Сухополова, вул. Чернігівська, 32 |
| Вебсторінка | http://suhopolova.at.ua/ |
| Карта | |
  Сухополова | |
 Сухополова | |
| Мапа | |
| |
Сухополо́ва — село в Україні, центр Сухополов'янської сільської громади Прилуцького району Чернігівської області. Населення становить 1211 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Походження назви[ред. | ред. код]
Село має давню історію і згадується як поселення в історичних джерелах, датованих 1629 роком. Назва села походить від назви річки Полова (притока Удаю), яка протікає через село Полову, а ще менше русло Половенька, яке відійшло від річки Полова, на березі якого і виросло поселення.
Згодом, це маленьке русло стало висихати, тому і назва Сухо (всихати) Полова (Половенька) — Сухополова.
XVIII ст.[ред. | ред. код]
Село входило до 1781 року до полкової сотні Прилуцького полку, а потім до Прилуцького повіту Чернігівського намісництва.
Власність Горленка[ред. | ред. код]
По ревізії 1739 року в селі налічувалось 4 двори і шинок, у якому торгували горілкою монахи. Місце, де розміщувався шинок, відоме — нинішній центр села, там, де зараз автозупинка. Навіть зараз видно, де раніше були винні погреби. У 1742 році селом володів син полковника Д. Горленка Горленко Андрій Дмитрович.
«Населення в цього поміщика терпіло муки гірше, ніж за панів Лядських» — так описував цього поміщика О. Лазаревський в «Истории Прилукского полку». Трохи згодом у селі поселились поміщики Макаренко та Каневський. Був у селі і маєток двох баринь Соломащих. Мали пані 12 га землі, але не змогли повести господарство і тому свої землі заклали під гроші багатому господарю з с. Полової Штонді. А коли гроші закінчилися (тобто вся земля була викуплена), то Штонда залишив 2,5 га бариням і дав пораду — віддати рештки своєї землі бідному хлопцю Максиму Щербині з тим, щоб він доглянув і землю, і саму пані. Максим Щербина піклувався про неї до самої смерті. Оскільки землі у Сухополовій піщані, не родючі, то дуже часто люди йшли на заробітки в м. Прилуки на кустарні фабрики. Дівчата за звичай йшли в няньки, а літом в «услуженіє» до попа Дуброви, чи до панів. У давні часи в Сухополовій був водяний млин. До наших часів млин не зберігся, але відоме місце знаходження млина (на околиці села). З тих часів залишилися деякі сліди (насип). Пізніше побудували два чи три вітрові млини. Коли зробили дорогу до Прилук, посадили сосновий ліс. Стало затишно, вітрові не було де розгулятися, але вітряки не могли працювати. На околицях села знайдено поселення доби бронзи. Діти навчались у церковно-приходській школі, яка знаходилась на межі Прилук і Сухополової (нині це Сорочинська церква).
У 1862 році на хуторі володарському Сухополов'янському було 2 двори де жило 26 осіб[2]
Найдавніше позначення на мапах 1869 рік[3]
У 1911 році на хуторі Сухополов'янському жило 203 особи[4]
Центр села в давнину називався «Угол» біля шинку. Тепер це місце називають «Біля Парфенчука». На цьому «Углі» побудувався багатій Шинкаренко на прізвисько Парфенчук. Нині в цьому будину сільська бібліотека.
Кутки в селі називаються в основному від прізвищ і прізвиськ багатих жителів. Парфенчуків, Чорномазів, Макаренщина. Поряд поле Бабина долина, Горленкове поле, криниця Горленка, Штондин ліс, ліс Бояровщина.
XX століття[ред. | ред. код]
У період 1917—1921 влада у селі змінювалась кілька разів.
Під час німецько-радянської війни проти нацистів билися 92 місцевих жителі. 52 з них за проявлені мужність і відвагу нагороджені орденами і медалями СРСР, 38 — загинули смертю хоробрих.
На території Сухополови була розташована центральна садиба колгоспу «Жовтень», за яким було закріплено 2581 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2173 га орної землі. Колгосп спеціалізувався на виробництві молока, вирощував зернові культури та овочі.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,11% |
| російська | 2,48% |
Економіка[ред. | ред. код]
В селі діють:
- СПП «Сухополова» (вирощування картоплі)
- ПП «Лобович» (виробництво будівельних конструкцій)
- ресторан «Три сосни»
- підприємства сфери торгівлі
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Заклади освіти[ред. | ред. код]
- Сухополов'янський дошкільний навчальний заклад «Радість» (дитячий садок)
- Сухополов'янська загальноосвітня школа I—III ступенів (директор — Безгубченко Лариса Григорівна)
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
Діє амбулаторія загальної практики — сімейної медицини.
Санаторій «Берізка»[ред. | ред. код]
Поблизу села розташований санаторій «Берізка», в якому проходять профілактику лікування захворювань опорно-рухового апарату, неврологічні, кардіологічні, гінекологічні захворювання. Заклад розрахований на 160 місць, розміщений на березі ставка в оточенні мішаного лісу на відстані 3 км від автотраси Київ — Суми. Для зовнішніх процедур та лікування використовується бромхлориднонатрієва мінеральна вода місцевого джерела.
Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]
Археологічні[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено поселення епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.)
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Братська могила близько 400 радянських воїнів, які загинули при обороні села у вересні 1941 р., воїнів, які загинули при його звільненні у вересні 1943 р. і пам'ятний знак 123 воїнам-односельчанам. Могила являє собою земляний насип, на якому встановлений чотиригранний постамент зі скульптурою воїна у шинелі, плащ-накидці. На другому плані за пам'ятником встановлена розгорнута стела з 12-ма меморіальними мармуровими дошками, на яких нанесені прізвища загиблих односельчан. Майданчик навколо пам'ятника викладений бетонними плитами. До пам'ятника ведуть сходинки. Могила і стела обнесені дерев'яною огорожею. Дата встановлення — 1957 р.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Безгубченко Сергій Борисович (1989—2014) — солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське на Чернігівщині). Загинув у зоні бойових дій.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ВРУ
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Трехверстовка Черниговской области. Военно-топографическая карта. www.etomesto.ru. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 314 з 562.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |