Сіаченський конфлікт
| Сіаченський конфлікт | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Координати: 35°28′01″ пн. ш. 77°03′00″ сх. д. / 35.467222220027771584° пн. ш. 77.05000000002777937879727688° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Пакистан | Індія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Зія-уль-Хак Мохаммад, Халід Шамім Вінн |
Бана Сінгх | ||||||
| Військові сили | |||||||
| Збройні сили Пакистану | Збройні сили Індії | ||||||
| Втрати | |||||||
| 1344 вбито | 616 вбито | ||||||
Сіаченський конфлікт (англ. Siachen conflict) — збройний конфлікт між Пакистаном та Індією за спірну територію льодовика Сіачен.
Хід конфлікту[ред. | ред. код]
До початку 1984 року пакистанські війська готувалися до війни з Індією за територію хребта Салторо і льодовика Сіачен. Однак Індія завдала першого удару, почавши операцію «Мегхдут» у квітні 1984 року. Полк індійських солдатів був перекинутий повітрям на Сіачен, вони захопили контроль над двома проходами: Сіа-ла і Білфорд-Ла, які відкривали вихід на стратегічне Каракорумське шосе. Пакистан марно намагався повернути ці проходи в кінці 1984 і 1985 року.
У 1986 році пакистанська армія знову зазнала поразки на даній ділянці фронту. Виявивши військову майстерність скелелазіння, Бана Сінгх захопив пакистанський блокпост на висоті 6400 м. Даний блокпост був перейменований в «Бана» на честь мужності офіцера індійської армії. Після цієї поразки Беназір Бхутто запропонувала генералу Зія-уль-Хаку надіти паранджу.
Щоб вибити війська Індії з Білфорд-Ла, Пакистан відправив елітні групи командос в 1987 році. Генерал Первез Мушарраф особисто командував цим спецпідрозділом. У вересні 1987 року зав'язався бій, у якому Індія знову здобула перемогу. Хоча Пакистан і зазнав невдачі у своїй спробі захоплення Білфорд-Ла, Індії так і не вдалося захопити стратегічно важливе місто Хаплу, столицю пакистанського округу Гханче.
Втрати[ред. | ред. код]
1344 пакистанських солдатів загинули під час конфлікту. 95 % загинули за екстремальних і нестерпних погодних умов на льодовику. Число поранених становить майже у двадцять разів більше, ніж убитих.
Наші дні[ред. | ред. код]
Наразі Пакистан підтримує три батальйони на кордоні з Сіачен, а Індія має сім батальйонів на даній ділянці кордону. Величезний відтік грошових коштів на підтримання військ у цьому регіоні змусив Індію і Пакистан відкрити діалог для мирного розмежування Сіачену без територіальної шкоди з обох сторін. Але ці переговори так нічим і не закінчилися, велика частина льодовика Сіачен контролюється Індією[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 жовтня 2004. Процитовано 27 жовтня 2004.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
https://web.archive.org/web/20041027004644/http://www.kashmirsentinel.com/apr1999/3.9.html http://almanacwhf.ru/?no=3&art=11