Сівоконь Дмитро Володимирович
| Сівоконь Дмитро Володимирович | ||
|---|---|---|
 Старший лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
14 вересня 1982 Токмак | |
| Смерть |
23 липня 2021 (38 років) (помер від поранень) | |
| Псевдо | «Фантом» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2021 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.png){kind=small}
Дмитро Володимирович Сівоконь (14 вересня 1982 — 23 липня 2021) — старший лейтенант 17-го окремого мотопіхотного батальйону Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 14 вересня 1982 року на Херсонщині, мешкав у Скадовську.
2014 року, фактично з перших днів війни, пішов добровольцем у зону АТО. Служив у ЗСУ на посаді головного сержанта взводу в спецпідрозділі ВСП «Сармат». Згодом отримав офіцерське звання (молодший лейтенант).
Після трьох контузій і поранення у 2017 році перевівся у військкомат Скадовська. Але зрештою все одно повернувся на передову, вже у званні старшого лейтенанта 17-го окремого мотопіхотного батальйону «Кіровоград» 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.
13 липня 2021 року о 17:30 командно-спостережний пункт батальйону в районі села Причепилівка Новоайдарського району на Луганщині (фактично тилові позиції ЗСУ) був обстріляний 152-мм снарядами. Від вибуху одного зі снарядів загинув головний сержант Андрій Бєляєв, а п'ятеро інших військовослужбовців отримали поранення різного ступеня важкості. У командира взводу Дмитра Сівоконя були дуже серйозні поранення: посічені осколками ноги, осколки у шиї та в легенях, пневмоторакс. У реанімації Військово-медичного клінічного центру Північного регіону в Харкові, куди терміново евакуювали Дмитра, його стан стабілізували, наступного ранку він навіть прийшов до тями. Однак дуже швидко його стан різко погіршився, його знову під'єднали до апарату штучної вентиляції легень, ввели у медикаментозний сон, провели кілька операцій. Десять днів Дмитро боровся за життя, однак 23 липня близько 16:00 серце офіцера зупинилось.
Поховали Дмитра на Алеї героїв нового кладовища у Скадовську.
Залишилися батьки, дружина та троє дітей.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 576/2021 від 15 листопада 2021 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- 17 вересня 2021 року на фасаді Токмацької ЗОШ № 6 відкрито меморіальну дошку[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 15 листопада 2021 року № 576/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Українському воїну Дмитру Сівоконю, загиблому на Донбасі, встановили меморіальну дошку в Токмаці Запорізької області. ФОТОрепортаж. Цензор.нет. Архів оригіналу за 13 січня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сівоконь Дмитро Володимирович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Загиблі герої липня 2021: сім облич, сім історій. Новинарня. Архів оригіналу за 1 січня 2022.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |