Сільське господарство Литви
Сільське господарство Литви — галузь економіки Литви. Частка сільського господарства у ВВП країни становить 3,5 %, у ньому зайнято 7,9 % (115,7 тис. осіб) економічно активного населення.[1] У 1990-х роках спостерігалося значне падіння частки сільського господарства у ВВП країни (з 28 % у 1990 році),[2] однак воно залишається важливою галуззю економіки країни, забезпечуючи сировиною харчову промисловість. У Литві вирощують зернові, картоплю, цукровий буряк, льон, овочі; розводять велику рогату худобу, птицю, свиней.[1]
Історія[ред. | ред. код]
З 3-го тисячоліття до н. е., в епоху неоліту, на території Литви розвинулися тваринництво і примітивне підсічне землеробство. В цей час на територію Литви і сусідніх земель прийшли предки балтських племен, в тому числі литовців. З 4-2 століття до н. е. залізні знаряддя праці витісняють кам'яні. Для збирання врожаю в цей час використовувалися залізні серп і коса, а для обробітку землі — дерев'яне рало і борону, в яких впрягали волів. Основними культурами були жито, овес, пшениця. Крім того, населення займалося бджільництвом.
У 9-12 століттях розповсюдилося борне землеробство. До середини 15 століття основна маса селян була особисто вільна. З 2-ї половини 14 століття почався процес покріпачення селян. Тяглі селяни відомі у Литві в 14 столітті під назвою кайминців, вел, дамасів, паробков.[3]
У 14-15 століттях в основній діяльності селян — землеробстві починає домінувати трипільна система.[3]
За Литовським статутом 1588 року відбулося остаточне покріпачення селян. Скасування кріпацтва відбулося у 1861 році.[3]
1 серпня 1922 року, після проголошення незалежності, литовський Установчий сейм прийняв закон про земельну реформу, за яким поміщики могли володіти не більш як 80 га землі (з 1929 року — 150 га). Селяни отримали ділянки землі. У цей період Литва залишалася переважно аграрною країною. На початок 1939 року сільське населення становило 73,8 % населення країни.[3]
Після російської окупації Литви у 1940 році, у вересні-жовтні 1940 року були ліквідовані великі землеволодіння, у державний земельний фонд було вилучено 607,6 тис. га. Були створені радгоспи і колгоспи. Навесні 1941 року діяло 24 МТС. Після Другої світової війни у державний земельний фонд протягом 1944—1948 років було відібрано 1575 тис. га. З 1947 року були почався процес відновлення колгоспів. 20 березня 1948 року Рада Міністрів Литовської РСР і ЦК КПЛ прийняли постанову «Про організацію колгоспів у Литовській РСР». До 1951 року у колгоспах було 94,8 % селянських дворів і 87,5 % селянських земель. При цьому ліквідувалася хуторська система розсеення.[3]
За період з 1940 по 1972 роки об'єм валової продукції сільського господарства виріс у 2,7 раза.[3]
У 1972 році в Литві налічувалося 1314 колгоспів і 293 радгоспи, площа сільського-господарських угідь становила 3,6 млн га, з яких рілля — 2,48 млн га, сінокоси — 446 тис. га, пасовища — 636 тис. га. Площа плодово-ягідних насаджень у 1973 році становила 37 тис. га. У 1972 році. У 1970-х роках провідною галуззю сільського господарства було тваринництво, яке давало 80 % всієї грошової виручки господарств. Литва посідала 1-е місце в СРСР за виробництвом м'яса і молока на душу населення республіки.[3]
У 1990 році, незадовго до отримання Литвою незалежності, сільське господарство було другим за важливістю сектором її економіки, даючи майже 28 % її ВВП, у сільському господарстві було зайнято 18 % економчно активного населення.[2] У першій половині 1990-х років відбулося значне зменшення ролі сільського господарства у ВВП країни: у 1993 році 20 % ВВП, у 1995 — 8,5 %, у 1996 — 10,4 %. Не дивлячись на це, відносна кількість економічно активного населення, зайнятого у сільському господарстві, в цей час зростала: у 1993 — 22 %, у 1996 — 24 %.[2][4]
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
У 2010 році більшість сільських господарств (58 %) мали менш ніж 5 га землі. Натомість лише 4 % господарств мали понад як 50 га або більше. З загальної кількості сільсько-господарських земель 77,1 % було зайнято під ріллю, 22,1 % (605870 га) — під пасовищами і луками. З всіх орних земель під вирощування хлібних злаків було зайнято 38 %, під кормові культури — 20,6 %, під технічні культури — 9,8 %. За даними 2010 року, більшість сільсько-господарських земель — 1406610 га, або 51,3 % — були власністю фермерів, які їх обробляли, натомість 1273390 га, або 46,4 %, оброблялося арендаторами. В 2010 році всіма господарствами Литви було вироблено стандартної продукції тваринництва і рослинництва на 1,526 млрд. євро.[5]
У 2015 році під сільське господарство було відведено 53 % території Литви, інша територія була зайнята лісами (33 %), водами (4 %), міською забудовою (3 %), болотами тощо.[6]
| Індікатори | Роки | ||
| 2003 | 2010 | 2015 | |
| Кількість господарств |
272110 | 199910 | |
| Загальна площа сільсько- господарських угідь, га |
2490960 | 2742660 | |
| Кількість осіб, постійно зайнятих на фермах |
539950 | 366090 | |
| Середня площа господарств, га |
9,2 | 13,7 | |
| Площа угідь на одного жителя, га/особу |
0,72 | 0,82 | |
Тваринництво[ред. | ред. код]
| Види тварин | Роки | |||||||||
| 2003 | 2010 | 2015 | ||||||||
| Велика рогата худоба |
1174,40 | 900,08 | ||||||||
| Свині | ||||||||||
| Коні | ||||||||||
Рослинництво[ред. | ред. код]
| Культури | Роки | |||||||
| пшениця | ||||||||
| ячмінь | ||||||||
| жито | ||||||||
| овес | ||||||||
| кукурудза | ||||||||
| картопля | ||||||||
| цукрові буряки | ||||||||
Навчальні заклади[ред. | ред. код]
У 2004 році у Литві було 2 виші, 6 коледжів і 38 професійних шкіл, що надавали сільсько-господарську освіту. За 1995—2003 роки ці навчальні заклади підготували близько 41 тис. спеціалістів.[7]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lethuania. The World Factbook https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook. Central Intelligence Agency, Office of Public Affair, Washington. 25 лютого 2016. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано квітень 2016. (англ.)
- ↑ а б в Lithuania. Сайт Єврокомісії http://ec.europa.eu/index_en.htm. European Commission. Процитовано квітень 2016. (англ.)
- ↑ а б в г д е ж Литовская Советская Социалистическая Республика. // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ Lithuania — Agriculture and food sector review: Main report. Volume 1. — World Bank, April 14, 1995. (англ.)
- ↑ а б в Agricultural census in Lithuania. Сайт Єврокомісії, відділок “Eurostat. Statistics Explained” http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Main_Page. Eurostat, Luxembourg. ISSN 2443-8219. 14 квітня 2016. Процитовано квітень 2016. (англ.)
- ↑ Vita Tilvikienė та ін. (04-09-2015). Potential for unlocking bioeconomy in Lithuania: Lithuanian agro biomass and its usage (PDF). Сайт "Innovation Drift" http://innovationdrift.com. Lithuanian Research Centre for Agriculture and Forestry, Vilnius. Архів оригіналу (PDF) за 24-04-2016. Процитовано квітень 2016.
{{cite web}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) (англ.) - ↑ Lithuania (PDF). Сайт ООН http://www.un.org. United Nations, UN Department of Economic and Social Affairs. Процитовано квітень 2016. (англ.)
Література[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сільське господарство Литви |
| |||||||||||||||||||||||
