Сіль (станція)
| Станція Сіль
Лиман — Микитівка | |
|---|---|
 | |
| 48°42′55″ пн. ш. 38°02′02″ сх. д. / 48.71528° пн. ш. 38.03389° сх. д.Координати: 48°42′55″ пн. ш. 38°02′02″ сх. д. / 48.71528° пн. ш. 38.03389° сх. д. | |
| Рік відкриття | 1913 (111 років) |
| Колій | 12 |
| Платформ | 2 |
| Тип платформ(и) | бічна та острівна |
| Форма платформи | прямі |
| Відстань до Києва, км | 705 |
| Відстань до Микитівки, км | 46 |
| Відстань до Сіверська, км | 19 |
| Код станції | 494800 ? |
| Код «Експрес-3» | 2214073 ? |
| Послуги |  
|
| |
  Сіль | |
| Сіль на Вікісховищі | |
| Дільниця Сіверськ — Микитівка | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сіль — залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці на перетині двох ліній Лиман — Микитівка, Сіль — Величко між станціями Шевченко (8 км) та Зовна (10 км). Розташована за 3 км від міста Соледар і є його головною залізничною станцією. Відстань від Донецька — 104 км, від районного центру — Бахмута — 16 км. Розташована у мікрорайоні Сіль, що входить до складу Соледара Донецької області.
Біля станції розташована пошта та 3 крамниці.
З 16 січня 2023 року тимчасово окупована російськими загарбниками.
Історія[ред. | ред. код]
Щоб збільшити вивіз кам'яного вугілля в північно-західні райони Російської імперії і витиснути іноземне вугілля з Балтійського узбережжя, вирішено було побудувати Північно-Донецьку залізницю.
Підприємці С. С. Хрулєв і Ф. Є. Єнакієв організували для цієї мети акціонерне товариство.
Трасу нової магістралі запропонували прокласти від станції Льгов Московсько-Києво-Воронезької залізниці через Харків до станції Лиха Південно-Східної залізниці з перетином лінії Попасна — Куп'янськ біля станції Комишуваха і лінії Дебальцеве — Міллерово Катерининської залізниці по роз'їзду Мамай, прокладеному між станціями Мілова і Слов'яносербськ.
Роботи велися швидко. Тисячі робітників зводили насип, мости, зруби, укладали баласт, шпали, рейки. У вересні 1911 року на три місяці раніше терміну були виконані роботи першої черги. Введені в експлуатацію дільниці Льгов II — Основа — Лиман — Родакове, а також Лиман — Слов'янськ та Лиман — Краматорська.
Через два роки, 7 вересня 1913 року, було закінчено будівництво лінії Яма — Микитівка, і перший поїзд зі станції Микитівка пішов на станцію Сіверськ
Північно-Донецька залізниця зіграла позитивну роль в подальшому розвитку Донецького краю. Були освоєні нові вугільні родовища. Підвищився вуглевидобуток, інтенсивніше стали працювати соляні шахти.
Акціонери залізниці побудували до соляних шахт під'їзні колії, а станція Сіль стала основним перевалочним пунктом. У 1913 році шахти Бахмутського району добували щодоби 1310 тонн кам'яної солі і майже одну четверту частину виробленої в Російській імперії.
Можливість працювати на залізниці заманила сюди безлічь мешканців сусідніх сел. Так поряд вирісло залізничне селище, яке, згодом, отримало однойменну назву — Сіль.
Поряд зі станцією у 1935 році було побудовано вагонне депо Сіль.
Первинна будова вокзалу станції проіснувала близько тридцяти років і була зруйнована під час визволення станції Сіль від нацистських загарбників у 1943 році. Наступні десять років вокзал розташовувався у старому вагоні.
У 1953 році зведено нову будівлю станції. У травні 2011 року будівлю було відремонтовано.
Станція переважно обслуговує вантажні поїзди.
Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]
На станції зупиняються приміські та пасажирські поїзди[1]. До Соледара можна дістатися пішки або маршрутним таксі, яке узгоджене з графіком руху приміських електропоїздів.
Пасажирські перевезення з 2014 року, у зв'язку з бойовими діями на Донбасі, були обмежені одним пасажирським поїздом до Харкова та приміськими електропоїздами. Існувала можливість дістатися прямим сполученням зі станції Сіль до Києва, Харкова, Львова, Полтави, Ковеля.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Сучасний інтер'єр станції -
Задній фасад станції, побудований 1953 року -
Інтер'єр станції Сіль до травня 2011 року -
Соляний камінь, що містився в приміщенні станційної будівлі до травня 2011 року -
Вигляд станції до травня 2011 року -
Маневрені колії перед станцією
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Железнодорожный транспорт. Энциклопедия / Гл. Ред. Н. С. Конарёв. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1994.
- Железные дороги. Общий курс / Под ред. М. М. Филиппова. — М.: Транспорт, 1981.
- Кірпа Г. М., Пшінько О. М., Огієнко І. В. Залізниці України. Історичний нарис. — Дніпропетровськ: вид-во «Арт-Прес», 2001.
- Укрзалізниця. Поступ часу. 1991—1996. Матеріали до історії залізничного транспорту. — К.: Транспорт України, 1996.
- Чарноцкая Л. П. Железная дорога от А до Я. — М.: Транспорт, 1990.
