Сіриків
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| село Сіриків | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Громада | Варвинська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 5 |
| Площа | 0,369 км² |
| Густота населення | 13,55 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17631 |
| Телефонний код | +380 4636 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°25′30″ пн. ш. 32°38′12″ сх. д. / 50.42500° пн. ш. 32.63667° сх. д.Координати: 50°25′30″ пн. ш. 32°38′12″ сх. д. / 50.42500° пн. ш. 32.63667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
120 м |
| Водойми | річка Журавка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17600, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Варва, вул. Шевченка, буд. 38 |
| Карта | |
  Сіриків | |
 Сіриків | |
| Мапа | |
| |
Сі́риків (Сірикове) — село в Україні, Чернігівській області, Прилуцькому районі. Відноситься до Варвинської селищної громади.
Географія[ред. | ред. код]
Розташований на річці Журавці (лівої притоки річки Удаю), за 10 км від центру громади.
Історія[ред. | ред. код]
Хутір Сіриків був приписаний до церкві Зішестя Святого Духа у Богданах.[1]
У 1911 році на хуторі Сіриків жило 60 осіб (28 чоловічої та 32 жіночої статі)[2]
Хутір Сіриків заснований у 18 столітті. Входив до:
- Не пізніше 1784 року до Пирятинського повіту Київського намісництва[1]
- Антонівської волості 1-го стану Пирятинського повіту,
- до Варвинського району Прилуцького округу (1923-1930 рр.) 1925 р. 44 двори, 208 жителів; 1930 - 47 дворів, 229 жителів.[3]
- До 1945 року колгосп Шевченка[4]
Село постраждало внаслідок геноциду української нації, проведеного урядом СРСР 1932-1933 та 1946-1947.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
11 дворів, 14 жителів (1996 р.), 6 дворів, 5 жителів (2010-і)
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 21 особа, з яких 7 чоловіків та 14 жінок[5].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 7 осіб[6]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (рос.). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 251 з 562.
- ↑ Шкоропад Д.О., Савон O.A. Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г.Ф. Гайдая. - Ніжин: TOB «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. - С.432.
- ↑ Карта РККА M-36 (А). Киевская, Черниговская, Гомельская области. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||
