Тадеуш Єдинак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тадеуш Єдинак
Народився 4 квітня 1919(1919-04-04)
Львів, Польська Республіка[1]
Помер 24 січня 1987(1987-01-24) (67 років)
Варшава, Польська Народна Республіка
Поховання Військові Повонзки
Країна  Республіка Польща
Діяльність
Роки Клуб І (г)
1937–1939 Польща «Погонь» (Львів) 15 (3)
1939–1940 СРСР «Спартак» (Львів)  ? (?)
1940–1941 СРСР «Динамо» (Київ) 0 (0)
Знання мов польська
Учасник Друга світова війна
Військове звання бригадний генерал
Нагороди
срібний Хрест заслуги Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі Золота медаль «За заслуги при збереженні країни» Silver Medal of Merit for National Defence Bronze Medal of Merit for National Defence Bronze Medal "Armed Forces in the Service of the Homeland"

Тадеуш Єдинак (пол. Tadeusz Jedynak, нар. 4 квітня 1919, Львів — пом. 23 січня 1987 Варшава) — польський футболіст, по завершенні кар'єри військовий, льотчик, з 1961 року бригадний генерал Війська Польського. Нагороджений, серед інших Командорським хрестом (1964), офіцерським та лицарським хрестом ордена Відродження Польщі.

Був співробітником військової розвідки, заступником начальника Другого управління Генерального штабу Війська Польського (1955—1965), в 1965 році він був керівником Другого управління Генерального штабу.

Біографія[ред. | ред. код]

Вихованець футбольного клубу «Погонь» (Львів), за який у 1937—1939 роках провів п'ятнадцять матчів та забив три голи.

У вересні 1939 року після окупації Львова радянськими солдатами, «Погонь» припинив свою діяльність, і Єдинак почав виступати за львівський «Спартак».

Наприкінці 1940 року разом із Міхалом Матіясом та Олександром Скоценем Тадуеша було переведено до київського «Динамо»[2][3]. Однак через відсутність ігрової практики тренеру киян Михайлові Бутусову не приглянувся, не зігравши жодного матчу за першу команду.

Влітку 1941 року вступив до лав Червоної Армії, а в 1944 році за наполяганням генерала Кароля Сверчевського перейшов до Війська Польського.

Вивчивчись на льотчика, у грудні 1946-го Єдинак став офіцером, а потім до 1967 року працював на різних військових посадах і в Міністерстві оборони. Службу Єдинак завершив у ранзі генерала Війська Польського. З грудня 1967 року у відставці.

24 січня 1987 року помер у Варшаві. Похорон Тадеуша Єдинака відбувся 30 січня 1987 року на військовому кладовищі Повонзки у Варшаві (kwatera B 4 rz. 7 m. 11)[4]. Міністерство національної оборони представляв заступник міністра оборони, головний інспектор територіальної оборони генерал Тадеуш Тучапський .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 90minut.pl — 2003.
  2. ↑ Polacy w kijowskim «Dynamo» — Dziennik Kijowski — Archiwum 2010—2011
  3. ↑ Не Теодорчиком єдиним. Легендарні поляки у складі Динамо (оновлено) — UA-Футбол
  4. ↑ Wyszukiwarka cmentarna – Warszawskie cmentarze.

Джерела[ред. | ред. код]

  • H. P. Kosk, Generalicja Polska, tom I, Oficyna Wydawnicza «Ajaks», Pruszków 1999;
  • Janusz Królikowski, Generałowie i admirałowie Wojska Polskiego 1943—1990, tom II: I–M, Toruń 2010, s. 97–99 (z fotografią)
  • L. Pawlikowicz, Tajny front zimnej wojny. Uciekinierzy z polskich służb specjalnych 1956—1964, Oficyna Wydawnicza Rytm, Warszawa 2004, ISBN 83-7399-074-7;
  • Ostatnia droga gen. bryg. w st. spocz. Tadeusza Jedynaka /w/ Żołnierz Wolności, gazeta codzienna WP, 31 stycznia 1987 r., str. 2;
  • Wojskowy Przegląd Historyczny, 1987, nr 3 (121), str. 231.
  • Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918—1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017, str. 77
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тадеуш_Єдинак&oldid=30658420