Тадеуш Порембський
| Тадеуш Порембський | |
|---|---|
| пол. Tadeusz Porębski | |
 | |
| Народився |
16 квітня 1931[1][1] Бельсько-Бяла, Республіка Польща |
| Помер |
17 липня 2001 (70 років) Варшава, Республіка Польща |
| Поховання | Військові Повонзки |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Діяльність | науковець, інженер-механік |
| Alma mater | Вроцлавська політехніка |
| Заклад | Central Institute for Labour Protectiond[2] |
| Посада | Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[1] |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук і професор[d][2] (1969) |
| Партія | Польська об'єднана робітнича партія |
| Нагороди |
     |
 Тадеуш Порембський у Вікісховищі | |
Тадеуш Казімєж Порембський (пол. Tadeusz Kazimierz Porębski; 16 квітня 1931, Бельсько-Бяла — 17 липня 2001, Варшава) — польський професор-механік і комуністичний політик. У 1970-х роках — ректор Вроцлавської політехніки. У 1980-х роках — член політбюро та секретар ЦК ПОРП. Партійний куратор системи освіти. У 1988—1989 роках — віцеголова сейму. Належав до ортодоксального крила ПОРП, усунений від влади під час політичних реформ. Доктор технічних наук.
У 1956 році закінчив машинобудівний факультет Вроцлавського політехнічного університету. З 1961 року — доктор технічних наук, з 1969 року — професор. Спеціалізувався на механіці твердого тіла, поглиблено вивчав сферу втоми матеріалів. Завідував профільною кафедрою, очолював Центральну лабораторію опору матеріалів. У 1969—1980 роках Тадеуш Порембський — ректор Вроцлавської політехніки.
Тадеуш Порембський не планував політичної кар'єри, але був секретарем комітету ПОРП Вроцлавської політехніки. З цієї причини він став керівником університетської дисциплінарної комісії. Брав участь у переслідуваннях студентів-учасників акцій протесту березня 1968 року. Типовим покаранням був виключення та призов до армії.
Ректор не кидав слів на вітер. Відразу почала діяти спеціально створена за погодженням з міністерством освіти дисциплінарна комісія, яка випускала свої вердикти (на основі матеріалів, наданих СБ і свідоцтв, отриманих при допитах демонстрантів). Про наміри комісії секретар університетського комітету ПОРП інформував СБ[3].
Після цього Порембський почав просуватися партійною лінією.
У 1980—1983 роках Тадеуш Порембський — секретар Вроцлавського комітету ПОРП. У 1980—1989 роках — член ЦК ПОРП, депутат сейму ПНР. У 1981 році, на тлі гострої кризи, протиборства ПОРП з «Солідарністю» та воєнного стану, професор Порембський став членом політбюро та секретарем ЦК ПОРП, тим самим увійшовши до вищого керівництва. З липня 1986 до лютого 1989 року опікувався системою освіти ПНР. У 1988—1989 роках — віцеголова сейму.
У політиці Порембський займав тверді ортодоксальні позиції. Виступав за посилення ідеологічного контролю та репресій проти опозиції. У перший період «Солідарності» та за воєнного стану намагався придушити антикомуністичний рух у Вроцлаві. Ці спроби виявилися марними. У 1980—1981 роках близько третини вроцлавських членів ПОРП здали партквитки[4]. У 1982—1983 роках цей науково-промисловий центр став оплотом радикальної Солідарності, яка бореться[5].
До кінця 1988 року під тиском масових протестів генерали Ярузельський і Кіщак взяли курс на угоду з «Солідарністю». При цьому здійснено серйозні кадрові зміни у керівництві ПОРП. Представники «партійного бетону», включно з Тадеушем Порембським і Юзефом Барилою, виведено зі складу ЦК[6].
У 1989 році Порембського направлено послом до СФРЮ, але вже у 1990 році відкликано урядом Тадеуша Мазовецького. З 1994 року працював у Центральному інституті охорони праці. Від політики дистанціювався.
Помер у віці 70 років, похований на цвинтарі Військові Повонзки. У траурній церемонії взяли участь офіційні представники канцелярії тодішнього президента Польщі Александра Квасневського та факультету машинобудування Вроцлавського політехнічного університету.
- командорський хрест з зіркою Орден Відродження Польщі[7][8]
- офіцерський хрест Орден Відродження Польщі (1970)[7][8]
- Хрест Заслуги (золотий)[7][8]
- Медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[9]
- Ювілейна медаль 100-річчя від дня народження Георгія Димитрова (Болгарія, 1983)[10]
- ↑ а б в https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000013529&find_code=SYS&local_base=ARS10
- ↑ а б Nauka Polska
- ↑ Tadeusz Porębski – ‚wzorowy wychowawca młodzieży’ z komisji dyscyplinarnej r. 1968 (Politechnika Wrocławska) / DOLNOŚLĄSKI MARZEC ’6 -ANATOMIA PROTESTU. WŁODZIMIERZ SULEJA. IPN, 2006. Архів оригіналу за 25 серпня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ Трубников В. П. Крах «операции Полония». М. 1983.
- ↑ Twierdza. Solidarność Walcząca - podziemna armia. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ СОЛИДАРНОСТЬ В ВОЗРАСТЕ ХРИСТА. ПОБЕДА. Генеральный план. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ а б в Parlamentarzyści - Pełny opis rekordu. bs.sejm.gov.pl. Процитовано 31 жовтня 2023.
- ↑ а б в Kto jest kim w Polsce 1989, Wydawnictwo Interpress, Warszawa 1989, s. 1045—1046.
- ↑ «Wojskowy Przegląd Historyczny», nr 4 (114), październik–grudzień 1985, s. 265.
- ↑ «Wojskowy Przegląd Historyczny», nr 1 (107), styczeń–marzec 1984, s. 116.
|
- Народились 16 квітня
- Народились 1931
- Уродженці Бельсько-Бяли
- Померли 17 липня
- Померли 2001
- Померли у Варшаві
- Поховані на Військовому кладовищі у Варшаві
- Випускники Вроцлавської політехніки
- Доктори технічних наук
- Члени ПОРП
- Кавалери ордена Прапор Праці 1 ступеня
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Кавалери Командорського хреста із зіркою ордена Відродження Польщі
- Кавалери Офіцерського хреста ордена Відродження Польщі
- Ректори Польщі
- Депутати Сейму Польщі