Тадеуш Романович
Тадеуш Романович | |
---|---|
пол. Tadeusz Romanowicz | |
Ім'я при народженні | Тадеуш Романович |
Народився |
25 жовтня 1843 Львів, Австрійська імперія |
Помер |
29 травня 1904 (60 років) Львів, Австро-Угорщина |
Поховання | Личаківський цвинтар |
Громадянство |
Австрійська імперія Австро-Угорщина |
Національність | поляк |
Діяльність | економіст, політик, журналіст |
Галузь | політика[1] і журналістика[1] |
Відомий завдяки | публіцист, економіст |
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Знання мов | польська[1] |
Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
Членство | Polish Democratic Partyd |
Посада | посол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd |
Партія | Polish Democratic Partyd |
Батько | Piotr Romanowiczd |
Таде́уш Романо́вич (пол. Tadeusz Romanowicz; 25 жовтня 1843, Львів — 29 травня 1904, там само) — визначний польський публіцист, економіст, член національної організації в Галичині, один з керівників Січневого повстання 1863 року, в'язень Оломоуца.
Біографія[ред. | ред. код]
1861 року розпочав конспіративну діяльність. Брав участь у патріотичних маніфестаціях. Організував розгалужену конспіративну мережу у Галіції. У квітні 1863 року приєднався до повстання. Був у відділі Леона Чаховського та Яна Жалплахти. 19 травня 1863 року брав участь в битві під Тучапами. За свою відвагу отримав офіцерський чин. Після поразки повстання був заарештований та вивезений до в'язниці у місті Оломуньєц[2].
Керував роботою львівського міського статистичного бюро та з 1874 року видавав щорічник «Статистичні відомості про місто Львів» (пол. Wiadomości statystyczne о mieście Lwowie). Був співзасновником журналу «Нові реформи» (пол. Nowe reformy) та газети «Слово Польське» (пол. Słowo Polskie) в Кракові, а протягом 1895 — 1902 років — редактором цих видань. Був послом у Галицькому крайовому сеймі, а також членом Ліги Польської[3].
Від 1889 року працював у Крайовому відділі, а 1901 року став членом Державної ради у Відні.
Помер 29 травня 1904 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Опубліковані праці[ред. | ред. код]
- O stowarzyszeniach (1867)
- Banki rolnicze powiatowe (1869)
- Środki podniesienia przemysłu w naszym kraju (1873)
- Wiadomości statystyczne o mieście Lwowie (1874)
- Sprawa polska i sprawa wschodnia (1876)
- Polityka stańczyków (1882)
- Dwie opinie (1891)
- Stronnictwo krakowskie o styczniowym powstaniu (1891)
2007 року видавництво «Ośrodek Myśli Politycznej» у Кракові випустило друком збірку його творів «Дві думки» (пол. Dwie opinie)[4].
Пам'ять[ред. | ред. код]
1905 року вулиця Стежкова (пол. Sciezkowa), яка знаходилася між вулицями Зиблікєвіча та Академічною, у центрі Львова була названа на честь Тадеуша Романовича, але у результаті подальших перейменувань, отримала свою сучасну назву — вулиця Саксаганського[5].
Також на його честь була названа одна з центральних вулиць у Кракові та одна з головних вулиць в Тарнові і Бєльско-Бялей.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Bernacki W.Tadeusz Romanowicz 1843—1904 [Архівовано 2019-05-08 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Kozicki S. Historia Ligi Narodowej (okres 1887—1907). — Londyn, 1964. — S. 582. (пол.)
- ↑ Ośrodek Myśli Politycznej (пол.)
- ↑ Проєкт «Міський медіаархів»: Вулиця Саксаганського
Джерела[ред. | ред. код]
- Kozłowski E. Zapomniane wspomnienia. — Warszawa — 1981. — S. 478. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Tadeusz Romanowicz (пол.)
- Wolińska K. Kształtowanie się oblicza polskiego liberalizmu (5). Tadeusz Romanowicz — liberał z Galicji (пол.)
- Тадеуш Романович: біографія
- Романович
|
- Народились 25 жовтня
- Народились 1843
- Померли 29 травня
- Померли 1904
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Львівського університету
- Учасники Польського повстання (1863—1864)
- Польські революціонери
- Польські повстанці
- Посли Галицького сейму 4-го скликання
- Посли Галицького сейму 5-го скликання
- Посли Галицького сейму 6-го скликання
- Посли Галицького сейму 7-го скликання
- Уродженці Львова
- Посли Австрійського парламенту 10-го скликання (1901-1907)