Таймі Адольф Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таймі Адольф Петрович
Народився 21 вересня (3 жовтня) 1881
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 1 листопада 1955(1955-11-01)[1][2] (74 роки)
Петрозаводськ, Карело-Фінська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання Сулажгорське кладовищеd
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність фін
Діяльність політик
Знання мов фінська і російська
Членство Всесоюзне товариство старих більшовиків
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Брати, сестри Aleksanteri Vastend
Нагороди
орден Леніна орден Леніна медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Адольф Петрович Таймі (Вастен) (3 жовтня 1881(18811003), місто Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 1 листопада 1955, місто Петрозаводськ, тепер Карелія, Російська Федерація) — радянський державний діяч, фінський революціонер, заступник голови Ради народних комісарів Карело-Фінської РСР, голова Верховної ради Карело-Фінської РСР. Депутат Верховної ради Карело-Фінської РСР. Депутат Верховної ради СРСР 1—4-го скликань (в 1940—1955 роках).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника Петера Вастена. У 1896 році закінчив школу в Санкт-Петербурзі. З 1896 року працював учнем розмітника, слюсарем.

Член РСДРП(б) з 1902 року. Утримував конспіративну квартиру, брав участь у російській революції 1905—1907 років. У 1906 році змінив прізвище на Таймі.

З 1910 по 1912 рік навчався на Вищих технічних вечірніх курсах у місті Гельсінгфорсі (Гельсінкі).

Зазнав арештів, був засланий до Туруханського краю. У 1915 році звільнений із заслання.

З 1917 року — пропагандист Виборзького районного комітету РСДРП(б).

Брав участь у громадянській війні у Фінляндії на боці червоних, був одним із керівників Червоної гвардії у Гельсінгфорсі. З 28 січня по 26 квітня 1918 року — уповноважений із внутрішніх справ Ради народних уповноважених Фінляндської Робітничої Соціалістичної Республіки. З 1918 року — на еміграції в Радянській Росії (РРФСР).

З травня 1919 року — верховний комісар продовольчих поїздів, комісар штабу Петроградського укріпленого району, член Революційного трибуналу Петроградського військового округа.

З 1921 по 1923 рік — на підпільній партійній роботі в Фінляндії: член ЦК КП Фінляндії та Політбюро ЦК КП Фінляндії. Потім переїхав до СРСР.

У 1924—1925 роках — заступник начальника комерційного відділу тресту «Південьсталь» у місті Харкові.

З 1927 по 1928 рік — на підпільній партійній роботі в Фінляндії. Заарештований фінською владою, засуджений до 15 років ув'язнення. У травні 1940 року звільнений з в'язниці і переданий СРСР.

У 1940 — 15 квітня 1947 року — заступник голови Ради народних комісарів (з 1946 року — Ради міністрів) Карело-Фінської РСР.

15 квітня 1947 — 12 квітня 1955 року — голова Верховної ради Карело-Фінської РСР.

У 1947—1951 роках — заступник завідувача історичної секції Науково-дослідного інституту культури Карело-Фінської РСР.

2 лютого 1950 — 1 листопада 1955 року — молодший науковий співробітник Інституту історії партії при ЦК КП(б) Карело-Фінської РСР — філії інституту Маркса-Енгельса-Леніна в місті Петрозаводську.

Помер 1 листопада 1955 року в місті Петрозаводську. Похований на Сулажгорському меморіальному цвинтарі Петрозаводська.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]