Тайфунник довгокрилий
| Тайфунник довгокрилий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma macroptera (Smith, A, 1840) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Procellaria macroptera | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник довгокрилий[2] (Pterodroma macroptera) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає в південній частині Атлантичного та Індійського океанів. Раніше вважався конспецифічним з північним тайфунником[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довгокрилий тайфунник — великий морський птах, середня довжина якого становить 42-45 см. Забарвлення повністю темно-коричневе, за винятком білуватої плями біля основи товстого, короткого, чорного дзьоба.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Довгокрилі тайфунники гніздяться в Південній півкулі між 30° і 50° південної широти, утворюють гніздові колонії на островах Тристан-да-Кунья, Гоф, Крозе, Принс-Едуард, Кергелен та на острівцях біля південного узбережжя Австралії. Під час негніздового періоду вони широко зустрічаються в субтропічних частинах Атлантичного та Індійського океанів та в Тасмановому морі Тихого океану, між 25° і 50° південної широти, іноді трапляються в антарктичних широтах.
Довгокрилі тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться переважно кальмарами, меншою мірою рибою і ракоподібними. Вони шукають їжу переважно вночі і можуть виявляти деяких головоногих молюсків за їх люмінісценцією. Іноді птахи слідують за китами і зустрічаються разом з іншими буревісниками. Гніздування відбувається південною зимою, починаючи з квітня. Гніздяться поодинці або невеликими колоніями на океанічних островах, переважно на висоті до 400 м над рівнем моря, на Тристан-да-Куньї на висоті до 1400 м над рівнем моря. Гніздо розміщується в норі або над землею, серед валунів або невисокої рослинності.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція довгокрилих тайфунників становить понад 1,5 мільйони птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок і щурів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma macroptera: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
- ↑ Wood, Jamie R.; Lawrence, Hayley A.; Scofield, R. Paul; Taylor, Graeme A.; Lyver, Phil O'B.; Gleeson, Dianne M. (May 2016). Morphological, behavioural, and genetic evidence supports reinstatement of full species status for the grey-faced petrel, (Procellariiformes: Procellariidae). Zoological Journal of the Linnean Society. doi:10.1111/zoj.12432.
Джерела[ред. | ред. код]
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
- Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |