Такесі Фудзі
Такесі Фудзі  | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство |
 США |
| Народився |
6 липня 1940 (82 роки) Гонолулу, США |
| Вагова категорія | 1-а напівсередня (63,5 кг) |
| Стійка | лівостороння |
| Зріст | 168 см |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 14 квітня 1964 |
| Останній бій | 3 травня 1970 року |
| Боїв | 38 |
| Перемог | 34 |
| Перемог нокаутом | 29 |
| Поразок | 3 |
| Нічиїх | 1 |
| Аматорська кар'єра | |
| Боїв | 132 |
| Перемог | 116 |
| Поразок | 16 |
Пол Такесі Фудзі (англ. Paul Takeshi Fuji, яп. 藤猛; 6 липня 1940, Гонолулу) — американський боксер-професіонал японського походження, виступав у першій напівсередній ваговій категорій у період 1964—1970. Володів титулом чемпіона світу за версіями ВБС та ВБА, був чемпіоном Японії, чемпіоном Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Також відомий як тренер з боксу.
Біографія[ред. | ред. код]
Такесі Фудзі народився 6 липня 1940 року в місті Гонолулу на Гавайських островах, у родині емігрантів з Японії третього покоління. Дитинство провів у США, де з юних років активно займався боксом. Вигравав національні турніри «Золоті рукавички» у Каліфорнії та Неваді, всього в аматорах провів 132 бої, з них 116 разів виграв, 16 разів програв. У підлітковому віці переїхав на історичну батьківщину, де став відвідувати боксерську залу, що належить відомому рестлеру Рікідодзану.
На професійному рівні Фудзі дебютував у квітні 1964 року в Японії, свого першого суперника Мінору Гото переміг нокаутом уже у другому раунді. Протягом наступних місяців провів безліч вдалих поєдинків, у червні 1965 року завоював вакантний титул чемпіона Японії у першій напівсередній вазі — інший претендент на це звання, представник Токіо Накао Сасадзакі, був нокаутований через 45 секунд після початку бою. У тому ж році Фудзі зазнав першої в кар'єрі поразки, одноголосним рішенням суддів від американця Джонні Сантоса, а ще через рік відбувся другий програш, нокаутом у шостому раунді від філіппінця Фела Педранці.
Незважаючи на дві поразки, більшість своїх боїв Фудзі все ж таки вигравав, причому його суперниками були не найслабші бійці. Він зберіг за собою звання чемпіона Японії, в 1966 захистив його і виграв чемпіонський пояс Азіатсько-Тихоокеанської боксерської федерації (цей пояс захистив теж один раз). Піднявшись високо у світових рейтингах, у 1967 році отримав шанс поборотися за титул чемпіона світу у першій напівсередній ваговій категорії за версіями Всесвітньої боксерської ради (ВБС) та Всесвітньої боксерської асоціації (ВБА). Чинний чемпіон італієць Сандро Лопополо протримався на ногах лише один раунд, а в другому вирушив у важкий нокаут.
Вперше Фудзі успішно відстояв чемпіонське звання, але під час другого захисту, що пройшов у 1968 році в Токіо, явну перевагу мав аргентинець Ніколіно Лочче — після десятого раунду кут чемпіона відмовився від подальшого продовження матчу. Згодом Такесі Фудзі виходив на ринг ще протягом двох років, влітку 1970 мав битися з колишнім чемпіоном світу Едді Перкінсом, але буквально за кілька днів до початку матчу отримав серйозну травму, і Японська боксерська комісія заборонила йому брати участь у цьому бою. Таким чином Фудзі завершив кар'єру спортсмена. Загалом у професійному боксі він провів 38 боїв, із них 34 закінчив перемогою (у тому числі 29 достроково), три рази програв, в одному випадку було зафіксовано нічию. Після завершення спортивної кар'єри працював тренером в одному з боксерських залів міста Міто, префектура Ібаракі[1].
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Такэси Фудзи(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec