Таласократон
Таласократон (рос. талассократон, англ. thalassocraton, нім. Thalassokraton n) – тектонічно стійка, малорухлива область ложа океанів, в межах якої розвинені абісальні рівнини. Практично асейсмічна. Розвиток Т. пов’язаний з формуванням базальтового і осадового шарів земної кори, а також з дислокаціями, які ведуть до дроблення Т. на таласоплени (монократони) і системи структурних піднять – океанічні вали, океанічні хребти та серединно-океанічні хребти.
Таласократони цікаві в мінералогічному плані. Великі простори дна океанів, особливо Тихого, покриті (до дек. кг на м2) залізо-марганцевими конкреціями, що мають 5-10 см в діаметрі. Крім Fe i Mn (сукупно до 25%), вони містять по 0, 5% Со, Ni і Cu.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Талассократо́н // Струнино — Тихорецк. — Москва : Советская энциклопедия, 1976. — С. 228. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 25).
- Судариков, В. Н. Геология и минеральные ресурсы Мирового Океана: учебное пособие / В. Н. Судариков, Оренбургский гос. ун-т. — Оренбург: ОГУ, 2012. — 139 с.(рос.)