Танагра синьощока
| Танагра синьощока | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Stilpnia larvata (Du Bus, 1846) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Calliste larvata Tangara larvata | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тана́гра синьощока[2] (Stilpnia larvata) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 12-13 см, вага 17-24 г. Голова кремово-біла або золотисто-жовта, на обличчі чорна, з блакитними краями "маска", щоки сині. Горло рудувато-коричневе, груди і спина чорні, махові і стернові пера чорні з блакитнуватим або зеленуватим відтінком. Плечі, надхвістя і боки бірюзові або блакитні, живіт жовтувато-білий або білуватий. Лапи темно-сірі. Самиці є дещо тьмяншими за самців, голова у них має зеленуватий відтінок, тім'я поцятковане чорними плямбками, нижня частина тіла більш біла. Молоді птахи мають тьмяне забарвлення, голова у них зелена, верхня частина тіла темно-сіра, нижня частина тіла білувата, синього кольору в оперенні небагато.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють чотири підвиди:[3]
- S. l. larvata (Du Bus de Gisignies, 1846) — від південної Мексики (північна Оахака і Табаско) до північної Коста-Рики;
- S. l. centralis (Berlepsch, 1912) — Карибські схили Коста-Рики і західної Панами;
- S. l. franciscae (Sclater, PL, 1856) — Тихоокеанські схили Коста-Рики і західної Панами;
- S. l. fanny (Lafresnaye, 1847) — Тихоокеанські схили Панами, Колумбії і північно-західного Еквадору.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Синьощокі танагри мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Рики, Панами, Колумбії і Еквадору. Вони живуть в кронах вологих рівнинних і гірських тропічних лісів, на галявинах, в чагарникових заростях, садах і на плантаціях. Зустрічаються парами або сімейними зграйками, на висоті до 1200 м над рівнем моря, місцями на висоті до 1800 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться дрібними плодами і комахами[4]. В кладці 2 білих яйця, поцяткованих коричневими плямками. За сезон може вилупитися два виводки.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Stilpnia larvata.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 червня 2022.
- ↑ Foster, Mercedes S. (2007). The potential of fruiting trees to enhance converted habitats for migrating birds in southern Mexico. Bird Conservation International. 17 (1): 45—61. doi:10.1017/S0959270906000554.
Джерела[ред. | ред. код]
- Stiles, F. Gary; Skutch, Alexander F. (1989). A Guide to the Birds of Costa Rica. Comstock Publishing Associates. ISBN 0-8014-9600-4.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |