Тарасенко Георгій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарасенко.
Георгій Тарасенко
Тарасенко Георгій Олександрович
 Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження 6 грудня 1996(1996-12-06)
м. Харків
Смерть 25 березня 2022(2022-03-25) (25 років)
поблизу м. Харкова
(загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року)
Поховання Холодний Яр
Національність українець
Псевдо «Школьнік», «Тарас», «Жора»
Військова служба
Роки служби 2014—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування добровольчий підрозділ «Фрайкор»
Війни / битви Російсько-українська війна / бої за Харків
Нагороди та відзнаки
Герой України

Георгій Олександрович Тарасенко (6 грудня 1996, Харків — 25 березня 2022, під Харковом) — український активіст, лідер і командир добровольчого підрозділу «Фрайкор», учасник російсько-української війни, Герой України (17 квітня 2022, посмертно), що загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року.

Перший доброволець, удостоєний найвищого звання України з початку російського вторгнення в Україну 2022 року[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Чин відспівування Георгія Тарасенка відбувся у старовинному храмі Святого Пророка Іллі, що у селі Суботів

Народився 1996 році в місті Харкові. З 2003 по 2014 роки навчався у Харківській загальноосвітній школі I—III ступенів № 5. Також, протягом восьми років відвідував секцію плавання у Спортивній дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву «Спартак». Георгій Тарасенко посідав призові місця на обласних змаганнях, згодом тренувався та брав участь у змаганнях зі Street workout — масовий рух, заснований на заняттях фізкультурою із застосуванням тренувального обладнання (турніків, брусів) на свіжому повітрі[1].

Брав активну участь в Революції Гідності, протистояв поширенню «російської весни» у Харкові. З початком бойових дій на сході України весною 2014 року пішов на фронт, воював на Донеччині[2].

Протягом 2014—2019 рр. навчався у Харківському національному аграрному університеті імені В. Докучаєва, здобувши диплом магістра за спеціальністю «Агрономія». Одночасно навчався на військовій кафедрі, де одержав військове звання молодшого лейтенанта запасу[1].

У травні 2017 року створив і очолив Добровольчий підрозділ «Фрайкор» і однойменну військово-патріотичну організацію (2018)[3]. До цього був членом праворадикального «Національного корпусу»[4].

Під його командуванням бійці здійснили сім бойових ротацій на Донбасі загальним терміном 22 місяці, підсилюючи підрозділи Збройних Сил у Маріупольському напрямку, а також у прилеглих селищах під Донецьким аеропортом. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну Георгій Тарасенко разом з співслужбовцями добровольчого підрозділу «Фрайкор» стали на захист Харкова[5]. 12 березня за його керівництва та за безпосередньої участі було виявлено та знешкоджено групу осіб, які планували підриви військових та цивільних об'єктів у Харкові. Крім того, спільно з представниками територіальної оборони та підрозділів ЗС України, Георгій Тарасенко та його бійці брали безпосередню участь у ліквідації колони військової техніки окупаційних військ, які намагалися здійснити прорив до Харкова з боку Лісопарку[1].

Загинув 25 березня 2022 року на Харківщині[6]. Збройні Сили України пішли у контрнаступ під Харковом. Воїни 92-ї окремої механізованої бригади, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, спецпідрозділу KRAKEN, «Фрайкора», батальйону поліції «Слобожанщина» звільнили від російських військ села Мала Рогань та Вільхівка на Ізюмському напрямку[7][8].

Похований, відповідно до його заповіту, на Черкащині 30 березня 2022 року, в урочищі Холодний Яр на плато біля Мотронинського монастиря[9], де раніше був старовинний козацький цвинтар. Чин відспівування Георгія Тарасенка відбувся у старовинному храмі Святого Пророка Іллі, що у селі Суботів, стіни якої пам'ятають ще панахиду за Богданом Хмельницьким[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (17 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[10].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

13 червня 2023 року у місті Харків вулицю Плеханівська перейменували на вулицю Георгія Тарасенка[11]. У селі Мала Рогань Харківської області вулицю Лермонтова перейменували на вулицю Георгія Тарасенка.[12]

Харківський блекметал-гурт Khors присвятив Тарасенкові пісню та лірик-відео «Непохитності суть (Навічно 25)»/«Perseverance Is the Essence (Forever 25)».[13]

Книги

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Коваленко, Сергій (8 травня 2022). Доброволець Георгій Тарасенко: «Ворога обов’язково буде знищено й вигнано з українських земель…». Арміяінформ (ua) . Процитовано 11 травня 2022.
  2. ↑ Микитюк, Вікторія (27 лютого 2022). «Він завжди йшов першим»: у бою загинув командир Добровольчого підрозділу «Фрайкор». Факти (укр.). Процитовано 27 лютого 2022.
  3. ↑ Тарасенко Георгій Олександрович — каталог власників та директорів компаній[недоступне посилання]
  4. ↑ Уманська, Мар'я (18 вересня 2019). «Фрайкор» – хто вони такі й разом із ким виступають проти ЛГБТ-спільноти. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 27 лютого 2022.
  5. ↑ Медведева, Наталія (27 лютого 2022). У бою під Харковом загинув командир "Фрайкору" Георгій Тарасенко. Ліга.Новини (укр.). Процитовано 27 лютого 2022.
  6. ↑ Суспільне (26 лютого 2022). "Він йшов першим": у боях за Харківщину загинув лідер "Фрайкору" Георгій Тарасенко. Суспільне.Новини (укр.). Процитовано 4 травня 2022.
  7. ↑ Суспільне (18 березня 2022). Лідеру "Фрайкору" Тарасенку, який загинув у боях за Харківщину, присвоїли звання Герой України. Суспільне.Новини (укр.). Процитовано 4 травня 2022.
  8. ↑ Сировой, Марк (26 лютого 2022). ЗСУ пішли у контрнаступ під Харковом: звільнили кілька населених пунктів – ОВА. Ліга.Новини (укр.). Процитовано 27 лютого 2022.
  9. ↑ Захисник України Георгій Тарасенко заповів поховати себе в Холодному Яру. Прочерк. 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  10. ↑ Указ Президента України від 17 квітня 2022 року № 253/2022 « Про присвоєння Г. Тарасенку звання Герой України »
  11. ↑ У Харкові з'явились вулиці на честь Дмитра Коцюбайла, Георгія Тарасенка, Олега Громадського і сквер Влади Черних. 13 червня 2023. Процитовано 13 червня 2023.
  12. ↑ У Малій Рогані з'явилися вулиці Георгія Тарасенка та Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла
  13. ↑ KHORS ВИПУСТИЛИ ПЕРШИЙ СИНГЛ ЗА ЧОТИРИ РОКИ
  14. ↑ «Побратима мого зачепила куля вражая»: у Києві презентували видання про полеглих героїв

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарасенко_Георгій_Олександрович&oldid=41886641