Тарасенко Тамара Андріївна
| Тамара Андріївна Тарасенко | |
|---|---|
.jpg) Перша голова правління Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза | |
| Народилася |
24 травня 1939 Москва, СРСР |
| Померла |
23 травня 1992 (52 роки) Одеса, Україна |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Діяльність | педагог, літературознавець, філософ |
| Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова |
| Науковий ступінь | кандидат філософських наук |
| Заклад | ОНУ ім. І. І. Мечникова |
Тарасенко Тамара Андріївна (нар. 24 травня 1939, Москва, СРСР — пом. 23 травня 1992, Одеса, Україна) — український педагог, литературознавець, філософ.
Перша голова правління Фонду соціальної допомоги імені доктора Гааза (1987)[1][2][3][4].
Батько — Мінчік Андрій Максимович (1915—1999) — військовослужбовець. Мати — Вапнярська Сусанна Ісаївна (1915—2008) — вчитель історії та географії в середній школі. Роки війни пережила разом із бабусею та дідусем у шахтарському селищі на Донбасі[4].
У 1961 році з відзнакою закінчила відділення російської мови і літератури філологічного факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечнікова (ОДУ)[4].
Працювала старшим бібліотекарем наукової бібліотеки, лаборантом кафедри філософії, старшим викладачем, доцентом, виконувачкою обов'язків завідувача кафедри філософії, директоркою бібліотеки ОДУ[4].
Тема кандидатської дисертації — «Регулятивний аспект соціального функціювання мови» (1973)[4][5].
Згідно спогадів одного з основоположників Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза, заслуженого юриста України Мучника О. Г.[6] 26 листопада 1987 року Тарасенко Т. А. було вибрано першою головою правління цієї першої у СРСР неурядової благодійної організації[3]. Займаючи посаду завідувачки кафедри філософії ОДУ Тарасенко Т. А. відіграла визначну роль у справі офіційної легалізації цієї благодійної організації у складних умовах радянської бюрократичної системи. На чолі Фонду вона брала особисту участь у безпосередньому наданні соціальної допомоги нужденним. За час керівництва Фондом Тарасенко розпочала традицію морального, самовідданого та некорисливого служіння людям у системі управління благодійною організацією[3][7].
Згідно численним спогадам її колег Тарасенко Т. А. одній з перших в СРСР розробила і почала читати на гуманітарних факультетах ОДУ спецкурс з історії російської філософії XX-го сторіччя. Завдяки їй студенти ОДУ вперше ознайомилися з раніше не доступними для них працями Бердяєва, Булгакова, Ільїна, Лосського, Розанова, Соловйова, Федорова, Флоренського, Флоровського, Франка, Шестова та ін., які у ті часи знаходились у так званих «спецхранах»[3][4] Багато років керувала студентським філософським гуртком на юридичному факультеті ОДУ.[3]. Під час своїх лекцій та семінарів практикувала, використовуючи метод відомого радянського філософа Г. С. Батіщева[ru] «глибинне спілкування», діалог, у якому бере участь не лише розум, але й сумління, моральна складова особистості її учнів[3][4].
У своїй педагогічній діяльності виявляла непідробну повагу до гідності, думок і особливостей особистості студентів. Уміла приходити їм на допомогу в скрутну мить, виявляючи при цьому делікатність до внутрішнього світу молодої людини[3][4][8].
У 1991 р., незважаючи на біль від невиліковної хвороби, продовжувала викладацьку діяльність, вважаючи за свій обов'язок довести розпочатий курс лекцій до кінця. У травні 1992 р., напередодні власної смерті, провела останній семінар зі студентами юридичного факультету ОДУ[3][4].
Померла 23 травня 1992 року, похована на Північному кладовищі міста Одеси.
- Пам'яті Т. А. Тарасенко присвячена книга професора ОДУ Г. П. Гребенника «Портрет інтелігента в одеському інтер'єрі. Повість про Тамару Андріївну Тарасенко та й не тільки про неї»[9]. Гребенник пише[4]:
|
Вона жила поряд з нами, але секрет її існування було від нас приховано. Вона була єдиною людиною з усіх зустрінутих на моєму шляху людей, яка практикувала велику, зниклу тепер традицію в філософії — традицію сократизму. Вона була філософом в істинному розумінні цього слова, адже ж її ціллю було не відкриття формальних наукових закономірностей, а саме життя у його щасливому наповненні, в гармонії всіх його аспектів. Отака є таємниця її життя, що відкрилася нам після її смерті | 
|
.
Як зазначає сучасний дослідник діяльності Тамари Андріївни[10]:
|
|
Книга видана на замовлення Фонду соціальної допомоги імені лікаря Ф.П. Гааза. Першим головою цього Фонду була Тамара Андріївна, її портрет висить у кабінеті голови правління цієї благодійної організації Олександра Геннадійовича Мучника, справа на стіні. І виявляється, що саме він – випускник юридичного факультету 1981 року, студент Тамари Андріївни – запропонував Г. Гребеннику написати про свого Вчителя |
|
- На замовлення Фонду художник Лазар Леонтійович Гормах (1924—2000) написав пастеллю портрет Т. А. Тарасенко, який разом із портретами доктора Ф. П. Гааса та Матері Терези виставлений у офісі Фонду[3].
- 1975 — "Современная идеологическая борьба и средства языка [Текст]: Метод. рекомендации лектору / Одес. обл. организация о-ва «Знание». Науч.-метод. совет по пропаганде филос. знаний. — Одесса: [б. и.], 1975. — 24 с.; 21 см[11]
- ↑ Брошюра о Фонде (Нью-Йорк, 1991).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Висновок постійної комісії з соціальної політики Одеської міської ради від 17 травня 2000 р. (рос.) .
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е ж и к (рос.) «Философия достоинства, свободы и прав человека»". — Киев: Парламентское издательство, 2009 г.: ISBN 978-966-611-679-9[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ а б в г д е ж и к л Гребенник, 2010.
- ↑ [1]
- ↑ VTS_01_1_0002.wmv — Google Drive Интервью Мучника А. Г. (1995 г.) —
- ↑ Інтерв'ю Президента Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза Мучніка О. Г. (1995, Одеса, Україна)
- ↑ Рейдерман И. И. «Обыкновенный одесский интеллигент»
- ↑ «Портрет интеллигента в одесском интерьере». Вечерняя Одесса № 113 (9244). 5 серпня 2010. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015.
Гребенник склав портрет розумної, тонкої, дуже доброї людини, яка лишила добрий, незгладимий слід в пам’яті багатьох і багатьох земляків…
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Ісаєнко Л. М. «Памʹяті світле джерело». — Одесса: ФОП Бондаренко М. О., 2015. — 575 с.
- ↑ [2]
- Гребенник Г. П. Портрет интеллигента в одесском интерьере. Повесть о Тамаре Андреевне Тарасенко и не только о ней. — Одесса : Фенікс, 2010. — 176 с. — ISBN 978-966-438-215-8.
- Ісаєнко Л.М. «Тамара Андріївна Тарасенко: людина, яка світилася розумом» в збірнику «Памʹяті світле джерело». — Одесса : ФОП Бондаренко М.О, 2015. — 575 с. — ISBN 978-617-7261-31-4.
|
