Теодора Кантакузен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теодора Кантакузен
Народилася 1340
Померла не раніше 1390
Країна  Трапезундська імперія
 Візантійська імперія
Батько Nikephoros Kantakouzenosd[1]
Мати (Anna)d[2]
У шлюбі з Олексій III Великий Комнін
Діти Anna of Trebizond, Queen of Georgiad[1], Мануїл III (імператор Трапезунда)[1], Eudokia of Trebizondd[1] і Basileios Comnenosd[1]
Імператриця Теодора Кантакузен зі своїм чоловіком, імператором Олексієм III Трапезундським, від хризобула до монастиря Діонісія, середина XIV століття

Теодора Комніна Кантакузен (бл. 1340 — після 1390) — імператриця, дружина Олексія III Трапезундського.

Сім'я[ред. | ред. код]

Теодора вважається дочкою Никифора Кантакузина, севастократора. За історією їхнього родича Іоанна VI Кантакузина, Никифор був ув'язнений за наказом Олексія Апокавка, одного з головних радників Анни Савойської у громадянській війні проти Іоанна VI, у 1341 році. Пізніше Никифора було звільнено та записано як правителя Адріанополя в 1350-х роках, ставши севастократором. Дональд Нікол стверджує, що Никифор є двоюрідним братом імператора Іоанна VI. Особа матері Феодори невідома.[3]

Шлюб[ред. | ред. код]

Коли поваленого імператора Трапезунду Михайла після періоду ув'язнення відправили до Константинополя, його супроводжував татас Михайло Семпсон, якому було доручено знайти відповідну дружину для нового правителя Олексія III. Дональд Нікол припускає, що пошуками керував візантійський імператор Іоанн VI, «бо знайдена дружина була дочкою його двоюрідного брата».[4] Вона досягла Трапезунду 3 вересня 1351 року, а 28 вересня вийшла заміж за Олексія. Вони одружилися в нещодавно відбудованій церкві Святого Євгенія. Її новому чоловікові не виповнилося приблизно тиждень до тринадцятиріччя; Вважається, що Теодора, ймовірно, була такого ж віку.[5]

Те, що ми знаємо про її життя як імператриці, здебільшого базується на хроніці Михайла Панарета, яка завжди є короткою. Його літопис згадує Теодору по імені шість разів, включаючи записи про її шлюб і смерть; вона згадується ще двічі лише з титулом despoina; а в повідомленнях про народження двох синів Олексія її ім'я опущено. Вона супроводжувала Олексія, коли він пішов на Іоанна Цаніча і придушив його повстання в березні 1352 року; вона супроводжувала Олексія та його матір Ірену, коли він плавав проти повстанського великого корабля Doux Niketas Scholares у 1355 році; вона знову супроводжувала обох, коли вони втікали від спалаху Чорної смерті в Трапезунді в березні 1362 року; і вона була присутня на весіллі своєї дочки Анни з Олексієм і його матір'ю в червні 1367 року.[6] Єдине повідомлення Панарета про Теодору, яке не можна пояснити частиною її ролі дружини чи імператриці, це її дивовижна участь у похоронній процесії позашлюбного сина Олексія, Андроніка, разом із її суперницею, його матір'ю; Андроник загинув за підозрілих обставин після падіння з цитаделі 14 березня 1376 р.[7]

Олексій помер 20 березня 1390 року. Теодора пережила його, пішовши в монастир у Константинополі. Ймовірно, це черниця «Теодосія Кантакузена», яку патріарх Матвій I описав як «покійну імператрицю Сходу» в документі від червня 1400 року про гроші, які черниця заповідала на будівництво ксенону або хоспісу в місті.[8]

У Теодори з Імператором було семеро дітей: [9]

  • Анна (1357 — після 1406), яка вийшла заміж за грузинського царя Баграта V;
  • Василь (вересень 1358—1377);
  • Мануїл III — 1364—1417), імператор 1390—1416 — Одружений на Гюльхан-Євдокії з Грузії;
  • Євдокія, яка вийшла заміж за Таджеддіна, еміра Лімнії 8 жовтня 1379 року;
  • дочка без імені, яка вийшла заміж за Сулеймана-бека, еміра Чалібії;
  • ще одна неназвана дочка, яка вийшла заміж за Мутахартена, еміра Ерзінджана;
  • третя дочка без імені, яка вийшла заміж за Кара Османа, вождя Ак-Коюнлу.

Портрети її та її чоловіка Олексія можна побачити на двох хризобулах: одна, яку подаровано монастирю Діонісія на горі Афон, датована вереснем 1374 р.; і один для монастиря Сумела за межами Трапезунду, датований груднем 1364 року. Портрет Теодори та Олексія був намальований на стіні церкви Панагії Хрисокефалос у Трапезунді, але був знищений через деякий час після того, як К. Текс'є зробив його малюнок у 1860-х роках.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  3. ↑ Nicol, 1968, с. 141—143.
  4. ↑ Nicol, 1968, с. 143.
  5. ↑ William Miller, Trebizond: The Last Greek Empire of the Byzantine Era, 1926 (Chicago: Argonaut, 1969), p. 55
  6. ↑ Panaretos, Chronicle, chs. 49, 50, 51, 56, 63, 80. Greek text and English translation in Scott Kennedy, Two Works on Trebizond, Dumbarton Oaks Medieval Library 52 (Cambridge: Harvard University, 2019), pp. 24-31, 36-39
  7. ↑ Panaretos, Chronicle, ch. 99. Greek text and English translation in Scott Kennedy, Two Works on Trebizond, pp. 48f
  8. ↑ Nicol, 1968, с. 144.
  9. ↑ Nicol, 1968, с. 145ff..
  10. ↑ Nicol, 1968, с. 144ff..

Джерела[ред. | ред. код]

  • Nicol, Donald M. (1968). The Byzantine Family of Kantakouzenos (Cantacuzenus), ca. 1100–1460: A Genealogical and Prosopographical Study. Dumbarton Oaks studies 11. Washington, DC: Dumbarton Oaks Center for Byzantine Studies. OCLC 390843.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теодора_Кантакузен&oldid=37588121