Теорія «економічної бази»
Теорія «економічної бази» (англ. Economic Base Theory) — економічна теорія, відповідно до якої еквівалентом економічного розвитку є економічне зростання, вимірюваний показниками динаміки фізичних обсягів виробництва, рівня доходів населення або зайнятості.
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
Назва теорії відображає специфіку використовуваної економічної моделі розвитку, яке виділяє поняття базового сектора. Розвиток базового сектора, інспіроване зовнішнім попитом, поширюється на не тільки базовий сектор, забезпечуючи мультиплікативний економічне зростання регіону в цілому.
Автором теорії «економічної бази» вважається данський меркантиліст Пітер Де Ла Курт (Pieter de la Court). У 1659 році він написав працю «Welvaren der Stadt Leiden» («Про процвітанні міста Лейден»), який був присвячений вивченню факторів розвитку економіки голландського міста Лейден. У своєму дослідженні Де Ла Курт виділив два базових сектору міської економіки: експортно-орієнтоване виробництво і університет. Усі інші елементи економічної структури виявилися залежними від базових елементів.
У сучасному вигляді теорію «економічної бази» сформулював німецький економіст Вернер Зомбарт (1863–1941), один з провідних представників останнього покоління німецької історичної школи.
Значний внесок у теорію економічної бази внесли такі вчені, як Р. Мартін, Х. Мілею, Р. Ендрюса, М. Рандольф. Основними категоріями даної теорії є поняття базової і не базового секторів економіки. Особливість базового сектора в тому, що діяльність в ньому орієнтована на задоволення зовнішнього попиту. Не базовий сектор, навпаки, орієнтується на внутрішньо-регіональне споживання.
Основні рушійні сили економічного розвитку містяться в реакції базового сектора на зовнішній попит, підвищення якого призводить до збільшення експорту і зростання в базовому секторі. Далі, зміна обсягів випуску, доходів і зайнятості в базовому секторі мультиплікативно поширюється на всю регіональну економіку.
Сильними сторонами теорії «економічної бази» є простота теорії та інструментарію прогнозування. Однак така модель є занадто спрощеною і абсолютно непридатною для прогнозування економічного зростання та розвитку в довгостроковій перспективі. Практичне застосування теорії «економічної бази» в умовах вітчизняної економіки передбачає активний розвиток базового сектора на території регіону шляхом регіонального маркетингу.