Теорія Ландау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (березень 2019)

Теорія Ландау фазових переходів — загальна теорія, заснована на уявленні про зв'язок фазового переходу 2-го роду зі зміною симетрії фізичної системи. Побудована Л. Д. Ландау в 1937 році .

Основний задум[ред. | ред. код]

Ландау припустив, що вільна енергія будь-якої системи повинна відповідати двом умовам: бути аналітичною функцією і відповідати симетрії гамільтоніана. Тоді в околі критичної температуритермодинамічний потенціал Гіббса можна розкласти по ступенях параметра порядку (намагніченості, поляризації).

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теорія_Ландау&oldid=37527273