Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері
| Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері | |
|---|---|
.jpg) Репродукція Тернопільської чудотворної ікони в книзі Алойзи Фрідріха «Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce», 1904 | |
| Дата появи: | 1730 |
| Місце знаходження: | Церква Різдва Христового УАПЦ (м. Тернопіль) |
| Походження: | передав громаді церкви Воздвиження Чесного Хреста в Тернополі Василь Маркевич |
| Іконографічний тип: | Одигітрія |
Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері Одигітрія (плачуча) — християнська святиня України. До Першої світової війни зберігалася в церкві Воздвиження Чесного Хреста в Тернополі, а в часи війни була перенесена до парафіяльної церкви Різдва Христового, де по сьогоднішній день виставляється для всенародного шанування.
Історія[ред. | ред. код]
У 1730 році під час Великого посту в домі тернопільського шевця Василя Маркевича заплакала ікона Пресвятої Богородиці. Зворушені чудом, Маркевичі звернулися до священика Хресто-Воздвиженської церкви, який повідомив про це Львівському єпископові та Київському митрополитові Атанасію Шептицькому. Правдивість чуда підтвердила комісія, призначена митрополитом. У спеціальному декреті вказувалося, що сльози на іконі Матері Божої не є природного походження[1]. Декретом від 15 липня 1730 року митрополит Атанасій Шептицький проголосив ікону чудотворною[2] і встановив її святкування двічі на рік: на свято Покладення Ризи Пресвятої Богородиці (15 липня) і на празник Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня)[3]. Ікону з урочистою процесією перенесли до церкви Воздвиження Чесного Хреста і тут Богородиця продовжувала плакати. Опіку над реліквією взяв цілий шевський цех[1]. Пізніші декрети: єпископа Львівського Льва Шептицького від 1777 року та Львівського єпископа-помічника Григорія Яхимовича від 1844 року підтверджували декрет митрополита Атанасія[3].
У Хресто-Воздвиженській церкві над ставом ікона зберігалася аж до Першої світової війни, в роки військової розрухи її для безпеки перенесли з тодішньої околиці до центру — в парафіяльну церкву Різдва Христового. Після війни священик цієї церкви отець Володимир Громницький, повернувшись із російського полону, в знак подяки, прикрасив ікону Богородиці срібною ризою. Тернополяни вважають, що в роки Другої світової війни саме Тернопільська чудотворна ікона врятувала від руйнувань старовинну церкву Різдва Христового, в котрій зберігалася, адже у квітні 1944 року після тривалих боїв за Тернопіль усі навколишні будівлі вулиці перетворилися в суцільні руїни[2].
У серпні 2007 року невідомі злочинці пограбували вночі Тернопільську церкву Різдва Христового УАПЦ та викрали золоту і срібну ризи чудотворної ікони Божої Матері Тернопільської[4][5].
Опис[ред. | ред. код]
Поясний образ Богородиці з малим Ісусом на руках. Ікона від 1920-х років — у срібному окладі (ризах), постаті — короновані[6].
Чуда[ред. | ред. код]
За посередництвом ікони діються чудесні зцілення, чому підтвердження — численні дари вдячності: вилиті зі срібла символи оздоровлення душі й тіла (мініатюрні серця, руки, ноги тощо)[6].
Пісня[ред. | ред. код]
Про Тернопільську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці існує давня пісня староукраїнською мовою, опублікована у Почаївському «Богогласнику» в 1790 році під назвою «Піснь Пресвятій Діві Богородиці Чудотворной в Граді Тернополі»[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Тернопільська ікона зцілює та охороняє від біди | Наш день. nday.te.ua (укр.). Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ а б Тернопільська Ікона Божої Матері. Київська православна богословська академія (uk-ua) . Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ а б Alojzy Fridrich. Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce. — S. 302.
- ↑ Тернопільська єпархія УАПЦ: Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері. Тернопільська Єпархія УАПЦ (укр.). 31 травня 2015. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ Korrespondent.net. У Тернополі пограбували церкву (рос.). Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ а б Дем'янова І. Божої Матері Тернопільської чудотворна (плачуча) ікона // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 156. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Богогласник: Пісни благоговіиныя ... , 1790. — С. 326 — 328. www.irbis-nbuv.gov.ua (англ.). Процитовано 10 березня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Дем'янова І. Божої Матері Тернопільської чудотворна (плачуча) ікона // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 156. — ISBN 966-528-197-6.
- Barącz S. Cudowne obrazy Matki Najświętszej w Polsce. — Lwów, 1891. — S. 264—265. (пол.)
- Fridrich A. Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce. T. 2, Obejmujący obrazy dyecezyi krakowskiej, archidyecezyi lwowskiej, dyecezyi przemyskiej i tarnowskiej. — Kraków 1904. — S. 301—304. (пол.)
- Nowakowski E. O cudownych obrazach w Polsce Przenajświętszej Matki Bożej: wiadomości historyczne, bibliograficzne i ikonograficzne. — Kraków 1902. — S. 657. (пол.)
| ||||||||
