Технологія чистого горіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Технологія чистого горіння (англ. clean burn) — це процес екологічно чистого згорання палива, який підвищує загальну ефективність та теплову економічність опалювального приладу.

Визначення і загальний опис[ред. | ред. код]

Технологію чистого горіння винайшов у Франції у кінці XIX століття Жан-Батіст Андре Годен[en] — засновник відомої камінної династії. Технологія спочатку використовувалася лише у виробництві камінів, а згодом почала застосовуватися в котлобудуванні. Суть методу полягає в підводі додаткової порції кисню в топкову камеру опалювального приладу. Це призводить до спалювання частинок незгорілого палива, що збільшує ККД і скорочує викид токсичних газів у навколишнє середовище.

Питання екологічної безпеки стало вирішальним у впровадженні методу чистого горіння. Оскільки печі й автомобільний транспорт є основними джерелами забруднення повітря, збільшення їх кількості необхідно компенсувати технологіями, що зменшують їх негативний вплив на екологію.

Характеристики[ред. | ред. код]

Технологія чистого горіння вимагає наявності в опалювальних пристроїв наступних характеристик:

  • збільшеної одиничної потужності агрегатів і підвищених параметрів пари;
  • модульно-уніфікованих елементів приладу і допоміжного устаткування;
  • раціональних конструкцій топкових пристроїв і процесів спалювання палива, систем пилопідготування та тягодуйних установок;
  • досконалих систем золовловлювання й установок для очищення продуктів згорання палива;
  • використання прихованої теплоти пароутворення при зниженні температури відхідних газів.

Посилання[ред. | ред. код]