Тимченко Віктор Петрович
| Тимченко Віктор Петрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
3 вересня 1930 Григорівка, Полівська сільська рада, Дергачівський район, Харківська область | |||
| Помер | 15 грудня 2023 (93 роки) | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | письменник | |||
|
| ||||
Ти́мченко Ві́ктор Петро́вич (3 вересня 1930, с. Мануїлівка, Дергачівський район, Харківська область — 15 грудня 2023[1]) — український поет, прозаїк, митець, наставник, керівник літературних студій, член Спілки письменників України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 3 вересня 1930 р. в с. Мануїлівці Дергачівського району на Харківщині.
В 1944 р. в результаті випадкового поранення, Віктор Петрович втратив зір. Навчався в Харківській школі-інтернаті ім. В. Короленка.
З 1950 р. по 1956 р. працював слюсарем-складальником на підприємстві Українського товариства сліпих (УТОС).
З 1959 р. — член Спілки письменників України.
У 1960 р.заснував Дергачівську літературну студію і тривалий час був її керівником. Віктор Петрович був директором видавництва «Крок». Почесний громадянин міста Дергачі та Дергачівського району Харківської області. Протягом багатьох років був наставником творчої молоді Харківщини. З 1976 по 2007 рік очолював роботу з молодими авторами Харківщини[2].
Помер 15 грудня 2023 року у віці 93 років[3].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
25 квітня 2024 року у місті Дергачі вулицю Ушакова перейменували на вулицю Віктора Тимченка[4].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Збірки
- «Лірика» (1956);
- «Место в жизни» (1959);
- «Вася Бегунок» (1959);
- «Если в сердце любовь» (1962);
- «Разговор на чистоту» (1965);
- «Пароль», «Четыре звезды» (1965);
- «У моего огня» (1968);
- «Розмова з пам'яттю» (1979);
- «Прозріння» (1997);
- «Над прірвою зневіри» (2000);
- «На схилі віку» (2006);
- «Два вікна» (2008);
- «Віра, надія, любов» (2010);
- «Про нас» (2013);
- «Земля і небо наяву» (2015);
- «Між учорашнім і завтрашнім» (2016). Книга складається із 4 розділів: «Сьогодні», «Незабуті і незабутнє», «Сповідь», «Замулене джерельце», — і репрезентує постання важливих для поета змістовних домінант.
- «На семи вітрах» (2017)[5][6].
Премії[ред. | ред. код]
- 1999 рік — лауреат премії ім. В. Мисика за збірку поезій і прозових творів «Прозріння»
- лауреат премії ім. К.Гордієнко
- почесний громадянин м. Дергачі та Дергачівського району Харківської області.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Через хворобу помер відомий український письменник, Телеграф, 15.12.2023
- ↑ бібліотека, Харківська обласна універсальна наукова (2012 р). «Два вікна» Тимченко Віктор. library.kharkov.ua (українською) . Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 6 грудня 2016.
- ↑ Помер український письменник Віктор Тимченко. 15.12.2023
- ↑ https://dermiskrada.dosvit.org.ua/news/u-dergachivski-gromadi-peremenovano-206-toponimiv-2024-04-26
- ↑ Віктор Тимченко. На семи вітрах [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.] / Вибране. Поезія і проза — Харків: Крок, 2017—244 с.
- ↑ Презентація книги Віктора Тимченка «На семи вітрах» [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.] // 16 Чер. 2017
