Тимчук Микола Степанович
Тимчук Микола Степанович | |
---|---|
Народження | 12 грудня 1889 |
Смерть | 4 серпня 1975 (85 років) |
Країна | УНР |
Мико́ла Степа́нович Тимчу́к (12.12.1889–04.08.1975) — поручник УГА та ДА УНР, один з організаторів БП УГА, інж., громад. діяч.
Місце народження та юні роки[ред. | ред. код]
Народився в м. Чернівці в сім'ї робітника. Випускник пром.(«конструкторської») шк. в рідному місті. Працював у м. Коломия (нині Івано-Франк. обл.).
Події Першої світової війни (1914-1918рр)[ред. | ред. код]
Під час ПСВ воював підстаршиною в 41-му піх. полку австро-угор.армії, у його складі 1918 перебував на Наддніпрян. Україні.
Вступ до ДА УНР та участь в організації БП УГА[ред. | ред. код]
У 11.1918 залишився в м. Київ, вступив до ДА УНР. На поч. 04.1919 прибув до м. Коломия разом з от. М. Топущаком і представником Директорії УНР С. Бублієнком, які з дозволу НКГА зайнялися формуванням БП в УГА. У штабі полку в Коломиї служив ад'ютантом М. Топущака.
У 05.1919 спільно з чет. О. Кантеміром та хор. О. Ґудзом супроводжував М. Топущака в поїздці до ставки Гол. от. С. Петлюри. Після реорганізації наприкінці 05.1919 в м. Копичинці (нині Гусятин. р-ну Терноп. обл.) БП у БК 9-го стрілец. полку 3-ї Залізної д-зії ДА УНР продовжував служити в штабі куреня, який від поч. 06.1919 розташовувався в м. Кам'янець-Подільський (нині Хмельн. обл.).
Бойові дії проти Червоної армії[ред. | ред. код]
У складі БК воював на фронті проти військ ЧА, брав участь у боях за м. Стара Ушиця (нині смт Кам'янець-Подільськ. р-ну), Нова Ушиця (нині смт, обидва Хмельн. обл.), Могилів-Подільський, с. Яруга (нині Могилів-Подільськ. р-ну), м. Ямпіль, Михайлівка (нині Бершад. р-ну) та м. Крижопіль (нині смт, усі Вінниц.обл.).
Боротьба за українські органи влади в Брацлаві та Литині у 1919 році[ред. | ред. код]
Після припинення існування БК як окремої бойової одиниці долучився до підрозділів УГА, дислокованих у м. Хмільник (нині Вінниц. обл.). Коли 17.11.1919 м. Кам'янець-Подільський зайняло польс. військо й урядові стр-ри УНР та ЗУНР припинили тут діяльність, разом зі старшинами УГА (сот. І. Коваль, І. Цяпка, Є. Рибак, пор. В. Зверід та ін.) захищав укр. органи влади на неокупованій тер. — Брацлав. крайову раду УНР в м. Хмільник та Раду республіки до м. Літин (нині смт Вінниц. обл.).[ред. | ред. код]
Польський фронт та прибуття до Чехословаччини у 1920-1922-х рр[ред. | ред. код]
Влітку 1920 воював на польс. фронті в складі ЧУГА.
У 10.1922 через Німеччину прибув до ЧСР.
Еміграція до США[ред. | ред. код]
Працював за фахом. Звідси через якийсь час емігрував до США. Довго мешкав у м. Чикаго (шт. Іллінойс), працював інж. на вирві.
Громадська та суспільна діяльність в еміграції[ред. | ред. код]
Був активним учасником Т-ва співу ім. І. Котляревського. Як секретар найбільшої в Чикаго укр. правосл. парафії церкви Св. Трійці організовував збір коштів на користь УВО з нагоди Листопадового свята 1929. Обраний у 04.1930 секретарем к-ту до влаштування в місті протестаційного віча проти червоного терору в Україні, який координував діяльність 24 укр. громад і т-в та вислав резолюції протесту на адресу Президента США Г. Гувера, до Ліги Націй та ін. міжнар. орг-цій.
Співорганізатор протестаційного віча 21.09.1930 в залі правосл. церкви в Чикаго, яке ухвалило резолюцію проти смертного вироку польс. суду Р. Біді.
1931–32 — голова контрольн. комісії «Злуки українських товариств міста Шикаґа», яка об'єднувала 16 укр. орг-цій.
Щороку брав участь у зборі коштів на користь укр. інвалідів, т-ва «Рідна школа» в Галичині, УККА тощо.
Нагороди[ред. | ред. код]
У 2-й пол. 1940-х нагороджений Хрестом С. Петлюри.
Видавнича діяльність[ред. | ред. код]
Автор нарису про БК (опубл. 1958 у викладі Д. Микитюка), що став основою більшості подальших істор. досліджень про БК. П. у м. Ірвінгтон.[ред. | ред. код]
Місце поховання[ред. | ред. код]
Похований у м. Юньйон (обидва шт. Нью-Джерсі, США).
Література[ред. | ред. код]
1. Тв.: Д. М. [Дмитро Микитюк за джерельними даними М. Тимчука]. Буковинський Курінь // Українська Галицька Армія / ред. Д. Микитюк. Т. 1.
Вінніпеґ, 1958. С. 259—260.
2. Дж.: Narodni archiv — Ruske a ukrajinske emigrantske spolky a organizace
v ČSR, Praha, Poděbrady. Ukrajinsky hromadsky komitet v ČSR se sidlem v Praze. 489. 5601–5800. 370.
3. Літ.: Добржанський О., Старик В. Бажаємо до України! Змагання за укра-
їнську державність на Буковині у спогадах очевидців (1914—1921). Одеса,
2008. С. 1042, 1043, 1048, 1053;
4. Дуда А., Старик В. Буковинський Курінь в боях за українську державність 1914—1941–1944. Чернівці, 1994. С. 51;
Емга [Попович І. ]. Буковинський Курінь //Час. 1933. 23 квіт.; 13 черв.; 16 черв.;
5 .З життя громад і організацій. Шикаґо, Ілл. З віча на працю Українського
Конґресового Комітету // Свобода. 1947. 1 лютого;
6. З українського життя в Америці. Шикаґо, Ілл. Похід і протестаційне віче проти «червоного» терору на Україні // Свобода. 1930. 23 квіт.;
7. З українського життя в Америці. Шикаґо, Ілл. Протестаційне віче проти
засуду Р. Біди. Відчит про рідний край // Свобода. 1930. 7 жовт.;
8. Клодницький В. Українська Краєва Рада на Великій Україні // Свобода. 1933. 28 листоп.;
9. Новосівський І. Відродження української державности 1917—1918 рр. та участь Буковини в її відбудові // Календар-Альманах Нового Шляху на
1978 рік. Торонто, б/р. С. 105;
10. Св. п. інж. Микола Степанович Тимчук // Свобода. 1975. 7 серп. Ч. 146. С. 3;
11. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921).
Джерела[ред. | ред. код]
Старик В. Енциклопедія ЗУНР. Т.4. Стор.61-62.
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |