Тищик Борис Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тищик Борис Йосипович
Народився 26 вересня 1936(1936-09-26) (87 років) або 1936[1]
Львів, Польська Республіка
Діяльність історик права, правник
Галузь право[1]
Alma mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Знання мов українська[1]
Заклад юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Нагороди
Заслужений юрист України

Борис Йосипович Ти́щик (нар. 26 вересня 1936, Львів) — професор, кандидат юридичних наук, заслужений професор (2004)[2] Львівського національного університету імені Івана Франка, заслужений юрист України.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1959 році закінчив з відзнакою юридичний факультет Львівського університету. Працював юрисконсультом університету, з грудня 1959 року — асистент кафедри теорії та історії держави і права. 1966 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Галицька Соціалістична Радянська Республіка 1920 року». У 1968 році отримав вчене звання доцента.

З 1968 по 1972 роки був заступником декана юридичного факультету.

У 1990 році вченою радою університету обраний завідувачем кафедри теорії та історії держави і права. У 1991 році за плідну наукову та навчально-методичну діяльність Вища атестаційна комісія Міністерства вищої освіти (м. Москва) присвоїла Борисові Йосиповичу вчене звання професора (диплом № 13/960п від 26 грудня 1991 року). У вересні 2004 року він отримав почесне звання заслуженого професора Львівського національного університету імені Івана Франка.

Указом Президента України № 549 2008 року Тищику присвоєно почесне звання Заслужений юрист України. Нагороджений ювілейною університетською медаллю з нагоди 150-річчя Франкового ювілею, є членом редакційної колегії юридичного журналу «Право України».

На запрошення Люблінського католицького університету (Польща) на його юридичному факультеті польською мовою читав курс Історія держави і права України.

Коло наукових інтересів — історія держави і права, історія римського приватного права. Автор і співавтор 13 монографій, 31 підручників та навчальних посібників, понад 100 статей, матеріалів, рецензій.

Під його керівництвом 13 аспірантів і здобувачів захистили кандидатські дисертації.

Праці[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

  • «Галицька Соціалістична Радянська Республіка 1920 р.» — Львів, 1970.
  • «Становлення державності в Україні (1917—1922 роки)» — У співавторстві. — Коломия, 2000.
  • «Західно-Українська Народна Республіка (1918—1923). Історія держави і права». — Львів, 2004; 22, 7 друкованих аркушів.
  • «Галицько-Волинська держава (1199—1349)» — У співавторстві. — Львів, 2006.

Підручники та посібники[ред. | ред. код]

  • «Історія держави і права України»/За редакцією академіка Тація В. Я. і члена-кореспондента АПрН України Рогожина А. Й. у співавторстві. — Київ, 2000. Томи 1 і 2.
  • «Історія держави і права країн Стародавнього Сходу». — Львів: Світ, 2001. 25 друкованих аркушів.
  • «Історія держави і права зарубіжних країн. Середні віки». — Львів: Світ, 2006. 40 друкованих аркушів (у співавторстві).
  • «Історія держави і права України» — Академічний курс, підручник, — Київ. Видавничий дім — ІнЮре, 2007. 36 друкованих аркушів (у співавторстві з професором В. Кульчицьким).
  • «Історія держави і права зарубіжних країн. Новий час (XVII ст. — 1918 р.)». Навчальний посібник. — Львів: Світ, 2013.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. Заслужені професори Університету. Львівський національний університет імені Івана Франка. Процитовано 24.05.2021.

Посилання[ред. | ред. код]