Ткач Марко Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ткач Марко Петрович
Народився 8 травня 1901(1901-05-08)
Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 1 вересня 1937(1937-09-01) (36 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
·розстріл
Країна  Російська імперія
 Українська РСР
 СРСР
Діяльність журналіст, організатор кіновиробництва, редактор
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Знання мов російська
Партія РКП(б)

Ма́рко Петро́вич Ткач (8 травня 1901(19010508), місто Ніжин — розстріляний 1 вересня 1937, місто Київ) — український радянський журналіст, відповідальний редактор газети «Вісті ВУЦВК», директор Українфільму. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Батько був торговцем, володів аптекарським магазином у місті Лубни Полтавської губернії. Марко Ткач навчався в Київському інституті народного господарства, навчання не закінчив.

Член РКП(б) з 1920 року.

Перебував на відповідальній журналістській та партійній роботі. Працював у редакції газети «Червона армія» Українського військового округу.

До 1930 року — завідувач сектору преси відділу агітації, пропаганди і друку ЦК КП(б)У.

15 січня 1931 — 11 жовтня 1933 року — відповідальний редактор газети «Вісті ВУЦВК».

У 1933—1936 роках — начальник Головного управління в справах літератури та видавництв Української СРР (Укрголовліту).

У 1936—1937 роках — заступник начальника Управління в справах мистецтв при Раді народних комісарів Української СРР — директор «Українфільму».

23 липня 1937 року заарештований органами НКВС. 25 серпня 1937 року засуджений на виїзній сесії Військової колегії Верховного Суду СРСР до розстрілу. 2 вересня 1937 року розстріляний в Києві. Ймовірним місцем поховання стала таємна спецділянка НКВС у Биківнянському лісі біля Києва.

Посмертно реабілітований у 1956 році[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шептицька Т. (15 березня 2022). Сторінками Биківнянського мартиролога: Марко Ткач. Биківнянські могили (укр.). Архів оригіналу за 3 вересня 2022. Процитовано 27 березня 2024.

Джерела[ред. | ред. код]