Торит
| Торит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Thr[2] |
| Хімічна формула | ThSiO₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AD.30 |
| Dana 8 | 51.5.2.3 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тетрагональна сингонія[3] |
| Просторова група | кристалографічна група 141d[3] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | торій[4] |
 Торит у Вікісховищі | |
Торит[5] — мінерал класу силікатів, ортосилікат торію острівної будови.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Названий за хімічним елементом торій, який містить цей мінерал.
Торит був вперше відкритий у 1828 році норвезьким священиком і мінералогом Мортеном Траном Есмарком (1801 — 1882)) на норвезькому острові Левойя (Løvø) у Лангесундсфіорді в норвезькій провінції Телемарк і був науково описаний у 1829 році Єнсом Якобом Берцеліусом, який назвав мінерал на честь хімічного елемента торію [6].
Перші зразки ториту були надіслані Мортеном Траном Есмарком його батькові Єнсу Есмарку, який був професором мінералогії та геології в Королівському університеті Фредеріка.[7][8][9]. А він уже передав зразки мінералу Єнсу Берцеліусу.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Th[SiO4]. До ⅓ торію ізоморфно заміняється на уран. Тому у сучасних джерелах подають формулу (Th, U) SiO4. Крім того, торій частково заміняється церій, а кремній на Р. Містить (%): ThO2 — 81,5; SiO2 — 18,5.
Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Форми виділення: вкрапленість, суцільні маси, дрібні кристали, схожі на циркон, але темніші. Окремі зерна у розсипах. Спайність по (110) ясна. Густина 4,0—5,2. Тв. 4,5—6,0. Структура побудована тримірним каркасом координаційних восьмигранників атомів торію, інкрустованих ізольованими [SiO4]-тетраедрами. Ізоструктурний з цирконом, коффінітом і ксенотимом. Поліморфна модифікація ThSiO4 — гаттоніт. Колір чорний, бурий, червонувато-бурий, помаранчевий (оранжит). Блиск скляний до смолистого. Прозорий, анізотропний. Метаміктні різновиди непрозорі. Злам раковистий. Крихкий. Сильно радіоактивний, парамагнітний. Іноді володіє яскравою люмінесценцією в зеленувато-жовтих тонах. Розчиняється в хлоридній кислоті з виділенням драглистого осаду кремнезему. Утворюється в гранітах в асоціації з цирконом, монацитом, в пегматитах — в асоціації з уранінітом і циртолітом.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Знахідки: Бревік, Лангесундсфіорд (Норвегія), Лінденес (Швеція), Корнуолл (Велика Британія), о. Мадагаскар. Добувається, зокрема, з розсипів (родов. Норвегії, Конго, на о. Мадагаскар). Руда торію.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- торит арсенистий (різновид ториту, який містить до 3,62 % As);
- ауерліт (різновид ториту, який містить до 9 % Р2О5,
- рідкісні землі та СаО),
- торит залізний (фериторит — різновид ториту, який містить до 13 % Fe2O3);
- торит залізно-сульфатистий (різновид ториту з Сх. Сибіру, який містить понад 9 % Fe2O3, 4,19 % S і 1,35 % SO3);
- торит залізно-уранистий, фериураноторит (різновид ториту, який містить окисне залізо і 8,73 % U);
- торит манганистий (різновид ториту з родовищ Казахстану, який містить 13 % MnO);
- оранжит (напівпрозорий різновид ториту помаранчевого кольору),
- торит урановий (ураноторит — різновид ториту, який містить за Є.Лазаренком 10-16 % UO3; за К.Фреєм може містити до 50 % U).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 352. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ J. J. Berzelius: Ueber den Thorit, ein neues Mineral, und eine darin enthaltene neue Erde, die Thorerde. In: Annalen der Physik (1829, Band 91, Ausgabe 4, S. 633–634).
- ↑ Berzelius, M. (1829). Thorite, a new mineral, and thorina, a new earth. Philosophical Magazine. Series 2. 6 (35): 392—393. doi:10.1080/14786442908675174.
- ↑ Berzelius, J. J. (1829). Untersuchung eines neuen Minerals und einer darin enthaltenen zuvor unbekannten Erde. Annalen der Physik und Chemie. 92 (7): 385—415. Bibcode:1829AnP....92..385B. doi:10.1002/andp.18290920702.
- ↑ Marshall, J.L.; Marshall, V.R. (2001). Rediscovery of the Elements- Thorium-Løvøya, Langesundsfjord, Norway (PDF). The Hexagon. 93: 70—73. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2005.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Торит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Торит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Thorite/ Handbook of Mineralogy. URL: https://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/thorite.pdf
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 488{490.
- Taylor, M. and R.C. Ewing (1978) The crystal structures of the ThSiO4 polymorphs: huttonite and thorite. Acta Cryst., 34, 1074-1079.
Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Торит |
- Handbook of Mineralogy - Thorite (englisch, PDF 62,4 kB)
