Трегубов Микола Семенович
| Микола Семенович Трегубов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
7 серпня 1922 Ніколаєвка | |||
| Смерть | 2007 | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Жанр | декоративно-ужиткове мистецтво | |||
| Навчання | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва | |||
| Діяльність | художник | |||
| Працівник | Коростенський порцеляновий завод | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Звання | Заслужений художник УРСР | |||
|
| ||||
Микола Семенович Трегу́бов (нар. 7 серпня 1922, Ніколаєвка — пом. 2007) — український радянський художник декоративно-прикладного мистецтва; член Національної спілки художників України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 7 серпня 1922 року в селі Ніколаєвці (тепер Жетиген Ілійського району Алматинської області Казахстану). В 1949 року закінчив Алма-Атинське театрально-художнє училищеще, 1956 року — Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва.
Працював на Коростенському фарфоровому заводі імені Ф. Дзержинського, тривалий час обіймав посаду головного скульптора.
Жив в Коростені, в будинку на вулиці Грушевського № 35, квартира 24[1]. Помер у 2007 році.
Творчість[ред. | ред. код]
Автор численних сервізів, ваз, скульптурних композицій тощо. Шевченківські теми розкриває у таких своїх творах як:
- барельєф «Т. Г. Шевченко» (1961);
- декоративні блюда «Титарівна», «Ой, надіну я сережки та добре намисто» (1963);
- скульптури «На панщині», «Сліпий кобзар з поводирем» (у співавторстві з В. М. Трегубовою; 1964);
- декоративні вази «150 років Великому Кобзареві» та ювілейна з портретом Т. Шевченка (у співавторстві; 1964).
Вази «Гуцульський танок» (1960), «Хліб-сіль» (1963), блюда «Гайдамаки», «Мені тринадцятий минало» (1965), «В. І. Ленін» (1970), «Радість Перемоги» (1975), набір ваз-сувенірів «Малюки» (1969), декоративна таріль «Ювілейна» (1975), набір ваз «Переможці» (1980). Скульптурні композиції: «Зі снопом» (1963), «Тачанка», «Гуцульські обряди» (1967).
Столові, чайні, кавові сервізи: «Житомирянка» (1987), «Руслан» (1990), «Лілейник» (1988) «Птах щастя» (1992), «Благовіщення» (1995); декоративні блюда — «Космос» (1987); сервіз «Сюїта» (1987), «На Івана Купала» (1996) тощо.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Заслужений художник УРСР з 1983 року;
- Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1986 рік; разом з В. Трегубовою за високохудожнє використання народних традицій у творах декоративно-прикладного мистецтва)[2].
Родина[ред. | ред. код]
- Дружина — Трегубова Валентина Михайлівна (1926—2010), український скульптор малих форм. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970). Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1986, спільно з чоловіком).
- Племінник — Трегубов Олександр Сергійович (нар. 1949) — художник декоративно-ужиткового мистецтва, з 1984 по 1996 — головний художник Баранівського порцелянового заводу[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Довідник членів Спілки художників України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 11 грудня 2020.
- ↑ Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 15 лютого 2020.
- ↑ Корусь О. П. Мала фарфорова пластика Олександра Трегубова, художника Баранівського фарфорового заводу та кераміста м. Слов’янськ // «Молодий вчений». — 2018. — № 2 (54) (лютий). — УДК 7.027:738.1](477.2).
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 585. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Трегубов Микола Семенович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 286-287.
