Третеський Іустин Іванович
| Третеський Іустин Іванович | |
|---|---|
| Народився |
11 червня 1821 Кам'янець-Подільськ, Російська імперія |
| Помер | 1895 |
| Діяльність | винахідник, інженер |
Іусти́н (Юсти́н) Іва́нович Трете́ський (рос. Иустин Иванович Третеский (Третесский); * 30 травня (11 червня за новим стилем) 1821, Кам'янець-Подільський — † 1895) — військовий інженер. Генерал-лейтенант. Уперше в світовій практиці розробив проект літального апарату з реактивним двигуном.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Головне інженерне училище, а далі Інженерну академію в Петербурзі.
Служив в Одеському військовому окрузі. 1866 року мав звання полковника, був помічником начальника окружного інженерного управління в Одесі [1].
Від 1882 року був начальником інженерів Київського військового округу, під його керівництвом працював Гешвенд Федір Романович.
1849 року виступив із пропозицією про побудову керованого аеростата — дирижабля — з паровим і пороховим реактивними двигунами. А саме — 1849 року Третеський опублікував працю «Про способи керувати аеростатом», в якій запропонував використовувати для просування аеростата в повітрі та керування ним у польоті силу реакції газів, що витікають з оболонки аеростата через сопло [2]. Корпус аеростата Третеський запропонував ділити на декілька самостійних відсіків.
1870 року розробив проект порохового реактивного двигуна для аеростата. 1879 року винайшов прилад для механічного нівелювання місцевості.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Адрес-календар Херсонської губернії на 1866 рік [Архівовано 9 червня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Теория реактивных двигателей. — М.: Воениздат, 1955. Архів оригіналу за 21 листопада 2007. Процитовано 17 травня 2008.
Література[ред. | ред. код]
- Кислов В. Основоположник ракетоплавання — кам'янчанин // Прапор Жовтня. — 1991. — 10 січня. — С. 2.
- История воздухоплавания и авиации в СССР. Период до 1914 г. / Под редакцией В. А. Попова. — Москва, 1944.
- Автоматический ватерпас или профилограф (тоже нивелирограф) военного инженер-генерал-майора Третеского // Техник. — 1882. — № 1.