Троїліт
| Троїліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Tro[2] |
| Хімічна формула | FeS |
| Nickel-Strunz 10 | 2.CC.10[3] |
| Dana 8 | 2.8.9.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | гексагональна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Domenico Troilid[3] |
| Типова місцевість | Albareto[d][3] |
 Троїліт у Вікісховищі | |
Троїліт (англ. troilite) — мінерал, моносульфід заліза координаційної будови. Група піротину.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Троїліт був відкритий дуже рано як яскравий мінерал у метеоритах і називався залізним гравієм або метеоріями. Нарешті він був названий італійським отцем Домініком Троїлі, який назвав його в 1766 році одним з перших. Він знайшов блискучий жовтий мінерал в олівіні гіперстенових хондритів, що потрапили в Альбарето (провінція Модена, Італія).
Синонім: колчедан.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: FeS. Містить (%): Fe — 63,53; S –36,47. Форми виділення: округлі утворення, рідше — кристали неправильної форми. Густина 4,59—4,82. Твердість 4. Колір бронзово-жовтий, темно-коричневий. Блиск металічний. Риса чорна. У аншліфах схожий на піротин, має кремово-рожевий колір. Крихкий. Непрозорий. Електропровідний. Парамагнітний. Сильно анізотропний. Зустрічається у самородному залізі, у вигляді вкраплень у піротині, у перидотитах, габро-долеритах, інколи в мідно-нікелевих родовищах. Знахідки: у вигляді краплеподібних включень у самородному залізі на о. Діско (Ґренландія), округлі виділення у халькопіритових рудах шт. Каліфорнія (США), у хромітових рудах родов. Халілово (Півд. Урал), у піротинових рудах Норильська (Росія) і Садбері (Канада). Зустрічається також як включення у метеоритах, виявлений у місячних породах. Рідкісний.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Троїліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Троїліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
