Трупіал червоноплечий
| Трупіал червоноплечий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(17772698624).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Icterus pyrrhopterus (Vieillot, 1819) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Icterus cayanensis pyrrhopterus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л червоноплечий[2] (Icterus pyrrhopterus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в Південній Америці. Раніше вважався конспецифічним з жовтоплечим трупіалом[3][4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 19-20 см. Забарвлення переважно синювато-чорне, на плечах у них жовті або рудувато-каштанові плямами. Хвіст довгий. Дзьоб довгий, тонкий, лапи темно-коричневі.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють чотири підвиди:[5]
- I. p. periporphyrus (Bonaparte, 1850) — від східу центральної Бразилії до півдня центральної Бразилії (Мату-Гросу);
- I. p. pyrrhopterus (Vieillot, 1819) — від південно-східної Болівії до південної Бразилії, Уругвая і північної Аргентини;
- I. p. tibialis Swainson, 1838 — східна Бразилія (від Мараньяну до Піауї, Пернамбуку, Баїї і Ріо-де-Жанейро);
- I. p. valenciobuenoi Ihering, H, 1902 — південно-східна Бразилія (від південного Гояса до Мінас-Жерайса, Сан-Паулу і південного сходу Мату-Гросу).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Червоноплечі трупіали мешкають в Бразилії, Болівії, Аргентині, Парагваї і Уругваї. Вони живуть на узліссях вологих і сухих тропічних лісів, в рідколіссях і чагарникових заростях, в саванах серрадо, на плантаціях, в парках і садах, на висоті до 1700 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими безхребетними, а також плодами і нектаром.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Icterus pyrrhopterus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 10 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ K.E. Omland, S.M. Lanyon & S.J. Fritz. A Molecular Phylogeny of the NewWorld Orioles (Icterus): The Importance of Dense Taxon Sampling. „Molecular Phylogenetics nad Evolution”. 12 (2), ss. 224–239, 1999. doi:10.1006/mpev.1999.0611.
- ↑ F. Mendonça D’Horta, J.M. Cardoso Da Silva & C. Cherem Ribas. Species limits and hybridization zones in Icterus cayanensis–chrysocephalus group (Aves: Icteridae). „Biological Journal of the Linnean Society”. 95 (3), ss. 583–597, 2008. doi:10.1111/j.1095-8312.2008.01059.x.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 серпня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |