Тсантса

Тсантса — особливим чином висушена людська голова. Риси обличчя зберігаються, але розміром вона стає з кулак.

Із найдавніших часів люди прикрашали себе намистами з кігтів хижаків, їх шкурами, робили головні убори з пір'я птахів. Військові трофеї з частин тіл подоланого противника часто були бажаною здобиччю воїна, який вважав, що з отриманням його він набував частину його магічної сили. Багато в чому людоїдство первісних суспільств випливає із цієї причини.

Індіанці Північної Америки широко відомі як «мисливці за скальпами». Індіанці американських Анд, і насамперед хіваро, головним трофеєм вважають тсантсу. Вбитим ворогам хіваро відрізали голови, стягуючи особливим способом шкіру з голови, наповнювали її гарячим піском і лише їм відомим чином зменшували цю голову до розмірів тенісного м'ячика. Причому обличчя повністю залишало колишню подобу, а волосся, що зберігає свою колишню довжину, ніби стає довшим. Наразі полювання за головами переслідується законом і перебуває під забороною. Попит цього трофей призводить до зростання злочинності.

Виготовлення[ред. | ред. код]

На відрізаній голові поваленого противника зі зворотного боку робиться довгий надріз від тім'я до шиї донизу, після чого шкіра акуратно стягується з черепа разом із волоссям. Це схоже на те, як обдирають шкури з тварин, щоб згодом обробити їх або набити опудало. Найвідповідальніше і найважче на даному етапі — обережно зняти шкіру з обличчя, тому що тут вона міцно з'єднується з м'язами, які воїн підрізає добре нагостреним ножем. Після цього череп із залишками м'язів викидається — він не становить жодної цінності, — а індіанець приступає до подальшої обробки та виготовлення тсантсу.

Для цього пов'язану ліаною шкіру на деякий час опускають у горщик із киплячою водою. Окріп вбиває мікроорганізми, а сама шкіра трохи сідає і стискається. Потім її витягують і насаджують на вістря встромленого в землю колу, щоб вона охолола. Із ліани капі робиться кільце того ж діаметра, що і майбутня тсантса, яка прив'язується до шиї. Голкою та ниткою з волокна пальми матау воїн зашиває розріз, що з'явився при «ошкурюванні» черепа.

Індіанці починають зменшувати голову того ж дня. На березі річки воїн знаходить три округлі камені і розжарює їх на багатті. Після цього один із каменів він засовує через шийний отвір усередину тсантса і катає його всередині, щоб той спалював волокна плоті, що пристали, і припікав шкіру. Потім камінь витягується і знову кладеться в багаття, а на його місце в голову кладуть наступний.

Безпосереднє зменшення голови виконують розпеченим піском. Його беруть із берега річки, насипають у розбитий глиняний горщик і гріють на вогні. А потім висипають усередину «голови», наповнивши її трохи більш ніж на половину. Потім тсантсу постійно перевертають, щоб пісок, переміщаючись усередині, ніби наждачний папір стер шматочки м'яса і сухожиль, що пристали, а також витончив шкіру: її потім легше зменшити. Так процедура повторюється багато разів поспіль, перш ніж результат виявиться задовільним.

Остиглий пісок висипається, знову розжарюється на вогні і знову насипається всередину голови. У перервах воїн начисто вишкрібає внутрішню поверхню тсантси ножем. Поки шкіра сушиться подібним чином, вона безперервно сідає і незабаром починає нагадувати голову карлика. Весь цей час воїн руками підправляє спотворені риси обличчя: важливо, щоб тсантса зберігала вигляд подоланого ворога. Цей процес може тривати кілька днів і навіть тижнів. Наприкінці шкіра голови сідає до чверті нормальної величини і робиться абсолютно сухою та жорсткою на дотик.

У губи вставляються три п'ятисантиметрові палички з міцної деревини пальми уві, одна паралельна іншій, які пофарбовані в червоний колір фарбою насіння іп'як. Навколо обв'язується бавовняна смужка, яка також пофарбована в червоний колір. Після цього вся тсантса, включаючи обличчя, чорниться деревним вугіллям^[1]^[2].