Турок Михайло
| Михайло Турок | |
|---|---|
 Сотник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1894 Тустановичі |
| Смерть |
9 лютого 1923 Лук'янівська в'язниця, Київ |
| Військова служба | |
| Приналежність |
.svg){kind=small} УНР |
| Вид ЗС |
 УСС Армія УНР |
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-радянська війна |
| Командування | |
| Командир автопанцирного дивізіону | |
Михайло Турок (1984, Тустановичі, нині у складі Дрогобича — 9 лютого 1923, Лук'янівська в'язниця, Київ) — сотник Січових Стрільців Армії УНР, командир автопанцирного дивізіону Київських Січових Стрільців Армії УНР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1894 року в селі Тустановичі, повіт Дрогобич (тепер частина міста Борислав.
У Першу світову війну вступив до легіону Українських січових стрільців.
Згодом служив у Київській формації Січових стрільців армії УНР, командир автопанцирного дивізіону Київських у складі 5 броньовиків та 150 січовиків. Перебував у польському полоні.
Член УВО. 10 червня 1921 року за завданням організації прибув до Києва, нав'язав контакт із сотником Іваном Андрухом.
Заарештований 14 жовтня 1921 року в Броварах.
Загибель[ред. | ред. код]
Загинув під час повстання в Лук'янівській в'язниці разом із 37 ув'язненими 9 лютого 1923 року. Тоді ж загинули Завгородній Ларіон Захарович, Юрій Дроботковський, Голик-Залізняк Мефодій Фокович, Гупало Денис Мусійович, Сергій Захаров, Здобудь-Воля Костянтин Якович, Гайовий-Грисюк Іван Андрійович[1][2].
Особисте життя[ред. | ред. код]
У Броварах одружився з місцевою дівчиною Євфросинією (Франею). 1920 року в молодого подружжя народився син.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рапорт повноважному представнику на П/Б Україні і начальнику Київського відділу ҐПУ, нач. ОАЧ тов. Фриновському // Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю: 33 біографії. — Київ: Правда Ярославичів, 1998. — С. 603—605.
- ↑ Лютий. Ювілеї і дати. nezboryma-naciya.org.ua. Незборима нація. Архів оригіналу за 1 червня 2023. Процитовано 12 липня 2023.
Література[ред. | ред. код]
- Я. Тинченко. Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній війні 1917-1920 рр.: науково-популярне видання. — Київ : Темпора, 2012. — С. 70. — 112 с. — ISBN 978-617-569-044-4.
- Кучабський В., Безручко М., Коновалець Є. Золоті ворота: Історія Січових Стрільців 1917–1919 / вст. слово І. Кедрина. — Львів : Видавнича кооператива «Червона калина»; друк. оо. Василіян в Жовкві; друкарня Наукового Товариства імені Шевченка у Львові, 1937. — 264 с.
- Кучабський В. Золоті ворота. Історія Січових Стрільців, 1917—1919: Репринтне видання 1937 р / Василь Кучабський, Марко Безручко, Євген Коновалець, Наукове товариство імені Т. Шевченка; Ред. і авт. передм. Олег Романів. — Львів; Рочестер : (б.в.), 2004. — 395 с. — (Українознавча бібліотека НТШ / Наукове товариство імені Т. Шевченка; ч. 17) — ISBN 966-7155-82-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Василь Штокало. Нищили безбожницьку комуну московитів (Сотники Микола Опока та Михайло Турок: до останнього відстоювали соборну самостійну Україну) // Україна молода. — 15 лютого 2023. — Вип. № 7 (5919). — С. 10.
|
Це незавершена стаття про вояка УСС. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
