Турівська вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Турівська вулиця
Київ
Місцевість Поділ (Плоське)
Район Подільський
Назва на честь Турівської божниці / струмку Турець
Загальні відомості
Протяжність 655 м
Координати початку 50°28′26″ пн. ш. 30°30′24″ сх. д. / 50.473972° пн. ш. 30.506861° сх. д. / 50.473972; 30.506861Координати: 50°28′26″ пн. ш. 30°30′24″ сх. д. / 50.473972° пн. ш. 30.506861° сх. д. / 50.473972; 30.506861
Координати кінця 50°28′26″ пн. ш. 30°30′58″ сх. д. / 50.473917° пн. ш. 30.516306° сх. д. / 50.473917; 30.516306
поштові індекси 04070, 04080, 04655
Транспорт
Найближчі станції метро  «Тараса Шевченка»
Автобуси 53 (по вул. Набережно-Хрещатицькій); 72 по вул. Межигірській)
Рух односторонній (в бік Набережно-Хрещатицької вул.)
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11724
У проєкті OpenStreetMap r365761
Мапа
Мапа
CMNS: Турівська вулиця у Вікісховищі

Ту́рівська ву́лиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ (Плоське). Пролягає від Оленівської вулиці до Набережно-Хрещатицької вулиці.

Прилучаються вулиці Почайнинська, Оболонська і Юрківська.

Історія[ред. | ред. код]

Турівська вулиця вперше позначена на проектному плані 1812 року під такою ж назвою. У 1869 році назву було офіційно затверджено (рос. Туровская)[1]. Назва вулиці походить від Турівської божниці, що існувала тут за часів Київської Русі та від струмка Турець, правої притоки р. Почайни, який протікав неподалік (тепер у колекторі).

Забудова[ред. | ред. код]

Забудова вулиці вельми еклектична, будинки являють собою суміш різних стилів та епох. Серед них: класичні «сталінки» (буд. № 12, 32, 30/55), «хрущовка» серії 1-438-5 (№ 19), дев'ятиповерхова цегляна «хрущовка» (№ 4), сучасні будинки, зведені за індивідуальними проектами (№ 9, 18-20, 15, 24, 29, 31)

На вулиці залишилося кілька будинків початку XX століття. Найцікавішим з них є будинок № 26 — колишній Подільський денний притулок для дітей робітничого класу, зведений у 19051907 роках за проектом архітектора П. Лебедєва. Це був один з п'яти аналогічних закладів, заснованих в Києві Товариством денних притулків для дітей робітничого класу, яке діяло з 1874 року.

Будинок № 29-А (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) — триповерховий, цегляний. Споруджений під столярні майстерні. Являв собою цікавий зразок промислової архітектури межі ХІХ-ХХ століть. Улітку 2021 року будівлю включено до переліку цінної історичної архітектури, яка потребує додаткового захисту з боку міської влади («охоронний список Віталія Кличка»). Знесення історичної будівлі розпочато в серпні 2022 року.[2]

Меморіальні дошки[ред. | ред. код]

  • буд. № 15 — меморіальна дошка на честь В. М. Шифріна, вченого-металурга.

Установи та заклади[ред. | ред. код]

  • Інститут перспективного проектування та техніко-економічних досліджень (буд. № 19)
  • Дитяча поліклініка № 3 Подільського району (буд. № 26)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
  2. На Подолі у Києві зносять історичну будівлю

Джерела[ред. | ред. код]