Тютюнник Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тютюнник Микола Григорович
Тютюнников Микола Григорович
Ім'я при народженні Тютюнников Микола Григорович
Псевдонім Тютюнник
Народився 1 червня 1949(1949-06-01) (74 роки)
Банкіне, Білгородська область СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник,
поет, журналіст, перекладач
Мова творів українська
російська
Роки активності 1982 і до тепер
Magnum opus історична поема у віршах «Маруся Богуславка»
Членство Національна спілка письменників України
Премії Міжнародна літературна премія імені Миколи Гоголя
Літературна премія «Берег надії» імені В. Симоненка

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тютюнник.

Мико́ла Григо́рович Тютю́нник (1 червня 1949(19490601)) — український письменник, поет, журналіст. Член Національної спілки письменників України, лауреат літературних премій.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у напівукраїномовному селі Банкіне Бєлгородської області, поблизу адміністративного кордону РРФСР і УРСР. Його діду за розповсюдженою тоді у РРФСР «помилкою» додали у паспорті до прізвища «Тютюнник» суфікс «-ов»[1]. У такій формі воно дісталося і нащадкам. Втім, у літературній діяльності Микола Григорович підписується як «Тютюнник», без надбаного пращуром додатку. У п'ятирічному віці переїхав з родиною до Первомайська Ворошиловградської (нині — Луганської) області. Навчався в СШ № 2 (нині — гімназія) та Стахановському гірничому технікумі. З 15 років, до служби в армії, працював у шахті. Після служби в Казахстані, на озері Балхаш, 14 років працював на шахті імені Менжинського — прохідником, гірничим майстром. З успіхами в літературі перейшов на письменницьку та літературну діяльність. З середини 2000-х працює переважно в Луганську, хоч продовжує позиціонувати себе як первомайця.

Письменницька діяльність[ред. | ред. код]

Спроби писати твори розпочав ще у шкільні роки. Вперше земляки побачили твори Тютюнника у газетних публікаціях, а з 1980-х років почали виходити і книги його авторства. Пише Микола Григорович і українською і російською мовами, як прозу, так і поезію. У 1982 році вийшла перша книжка оповідань «Біля річки Лугані», у 1987 році — «Случай на Северной». Після виходу другої відразу був прийнятий до Спілки письменників СРСР. У 1988 році його приймають до Союзу письменників України. Створив та очолив первомайсько-попаснянське літературне товариство ім. Горбатова.

Визнання отримує історична поема у віршах «Маруся Богуславка», яку було видано у 2006 році. За неї Тютюнник став лауреатом премій ім. Миколи Гоголя[2] та у 2009 році лауреатом премії «Берег надії» імені Василя Симоненка[3]. 2013 року стає лауреатом міжнародної премії з поезії ім. Миколи Рубцова «Звезда полей»[4]. Тютюнник є повним кавалером «Шахтарської слави», за твори про фронтовиків нагороджений медаллю «Маршал Жуков»[5].

Як журналіст[ред. | ред. код]

У 1990-ті працював головним редактором первомайської газети «Шахтёрский край». Надалі працював у виданнях «Вести региона» (Луганськ, у перші місяці — Первомайськ, очолював редакцію), «Сбойка» (Луганськ, шахтарське видання), «Ильичевец» (Маріуполь).

Сучасні публікації[ред. | ред. код]

  1. Собрание сочинений: в 5 т. / М.Тютюнник. — Луганск: Глобус, 2005. Т.(рос.)
  2. Лугари: роман в 4 кн. Кн. 1. Исторические новеллы. — 2005. — 494 с. Т.(рос.)
  3. Лугари: роман в 4 кн. Кн. 2. Повесть. Рассказы. Стихи. — 2006. — 499 с. Т.(рос.)
  4. Лугари: роман в 4 кн. Кн. 3. Осенние дороги. Новеллы. — 2007. — 491 с.: ил.(рос.)
  5. Вовчок: новела / М.Тютюнник// Лугань. — 2007. — № 1. — С. 44—46.
  6. Домовичок: новела / М.Тютюнник// Жайвори над Луганщиною. Ч. 2. — Луганськ, 2004. — С. 51—54.
  7. Маруся Богуславка: історичний роман у віршах / М.Тютюнник. — Луганськ: Глобус, 2006. — 91 с.; Луганськ: Світлиця, 2009. — 160 с.: іл.
  8. Пізні яблука / М.Тютюнник// Лугань. — 2007. — № 1. — С. 30—33.
  9. Солодкий страх: новела / М.Тютюнник// Жайвори над Луганщиною. Ч. II. — Луганськ, 2004. — С. 47—50.
  10. Шахтарча / М.Тютюнник// Лугань. — 2007. — № 1. — С. 33—36.

Джерела[ред. | ред. код]

  • З  відгуків колег: [про  «Марусю Богуславку»]  //  Тютюнник, Микола «Маруся Богуславка» — Луганськ: Світлиця, 2009. — С. 5-16. 
  •  Народження  Тютюнника — третього  /  Г.  Довнар  //  Від  серця  до серця. — Луганськ, 2007. — С. 429—431. 
  •  Тютюнник  (Тютюнников)  Микола Григорович: [біографічна довідка]  //  Письменники  Луганщини: біобібліографічний  довідник. Луганськ, 2007. — С. 34-35.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Микола Тютюнник (ua) . Біографія. Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 2 грудня 2013.
  2. ↑ Лауреати літературної премії ім. Гоголя (ua) . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2013.
  3. ↑ Лауреати літературної премії імені Василя Симоненка. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 8 березня 2015.
  4. ↑ Микола Тютюнник на сайті м. Первомайська (ua) . Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 2 грудня 2013.
  5. ↑ Тютюнників Микола Григорович [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тютюнник_Микола_Григорович&oldid=39424171