Тіппер Ґор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тіппер Ґор
англ. Mary Elizabeth Gore
Ім'я при народженні англ. Mary Elizabeth Aitcheson
Прізвисько Tipper
Народилася 19 серпня 1948(1948-08-19)[1][2] (75 років)
Вашингтон, США
Країна  США
Діяльність письменниця, фотографка, політична діячка, психологиня
Alma mater Бостонський університет, Peabody Colleged, Boston University College of Arts and Sciencesd, St. Stephen's & St. Agnes Schoold, Garland Junior Colleged і Коледж Сіммонсаd
Посада Другі леді й джентльмени США
Партія Демократична партія США
Конфесія Єпископальна церква
Батько John Kenneth (Jack) Aitcheson, Jr.d[3]
Мати Margaret Ann Odom Aitchesond[3]
У шлюбі з Альберт Ґор
Діти Каренна Ґор, Крістін Ґор, Albert Arnold Gore IIId[3] і Sarah Gored[3]
Сайт tippergore.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґор.

Мері Елізабет «Тіппер» Ґор (уроджена Ейчесон; (19 серпня 1948(1948-08-19), Вашингтон)) — американська політична та громадська діячка, активістка, фотограф і письменниця, колишня дружина 45-го віцепрезидента Сполучених Штатів Америки Ела Ґора, друга леді США (1993—2001).

У 1985 році Ґор стала співзасновницею громадської організації Parents Music Resource Center (PMRC), що пропагувала ідею маркування обкладинок альбомів із нецензурною лексикою, особливо в музичних жанрах хеві-метал, панк та хіп-хоп.[4] Протягом десятиліть своєї громадської діяльності виступала за розміщення консультативних позначок на музичній продукції (що спонукало критиків називати її цензором),[5] а також інформування про психічне здоров'я, проблеми жінок, дітей, права ЛГБТ та зменшення кількості бездомних.

Раннє життя та навчання[ред. | ред. код]

Мері Елізабет Ейтчесон народилася 1948 року у Вашингтоні, округ Колумбія в родині Джона Кеннета «Джека» Ейчесона-молодшого, підприємця з постачання сантехніки та власника «J&H Aitcheson Plumbing Supply»[6] та його першої дружини Маргарет Енн (уроджена Карлсон, що втратила свого першого чоловіка під час Другої світової війни). Мати дала доньці прізвисько «Тіппер» за колискову пісеньку, яку вона співала. Ґор виросла в Арлінгтоні, штат Вірджинія. Після розлучення батьків її виховували мати та бабуся.[7]

День весілля Ела і Тіппер Ґорів, 19 травня 1970 року, у Вашингтонському національному соборі

Тіппер відвідувала St. Agnes (нині St. Stephen's & St. Agnes School), приватну єпископальну школу в Александрії, штат Вірджинія, де грала в баскетбол, софтбол і хокей на траві, а також грала на барабанах у повністю жіночому гурті під назвою «The Wildcats».[7]

Мері Елізабет познайомилася з Елом Ґором на його випускному вечорі в 1965 році. Хоча дівчина прийшла на випускний вечір з одним із його однокласників, Ґор і Тіппер почали зустрічатися відразу після випускного.[8] Коли Ел Ґор почала навчатися в Гарвардському університеті, вона також відвідувала Гарлендський коледж (нині входить до складу Університет Сіммонса), а пізніше перевелася до Бостонського університету, де отримала освітній ступінь бакалавра психології в 1970 році[9][10]. 19 травня 1970 року вони з Ґором одружилися у Вашингтонському національному соборі.[11][12]

Ґор в 1975 році здобула освітній ступінь магістра психології в коледжі Джорджа Пібоді при університеті Вандербільта[13][14] .

Кар'єра[ред. | ред. код]

Тіппер Ґор працювала неповний робочий день фотографом у газеті The Tennessean у Нашвіллі і продовжувала працювати позаштатним фотографом у Вашингтоні після того, як її чоловіка було обрано до Конгресу США в 1976 році[7][15].

Політична діяльність та активізм[ред. | ред. код]

Ґор брала активну участь у політичній діяльності свого чоловіка, починаючи з його першої передвиборної кампанії до Палати представників Сполучених Штатів Америки від Теннессі в 1976 році[16]. Незабаром після обрання свого чоловіка Ґор заснувала групу для вивчення та вирішення соціальних проблем під назвою «Конгресова робоча група дружин».[17][18]

У 1984 році Ґор почала працювати волонтеркою у притулках для бездомних.[7][19] Подолання безпритульності стала визначальною для Тіппер Ґор, і вона створила групу під назвою «Сім'ї для бездомних», щоб зібрати кошти та привернути увагу до цієї проблеми.[7][20]

Parents Music Resource Center (PMRC)[ред. | ред. код]

Ґор у складі PMRC у 1985 році

У 1985 році Тіппер Ґор разом із Саллі Невіус, Пем Ховар і Сьюзен Бейкер, дружиною тодішнього міністра фінансів США Джеймса Бейкера, заснувала громадську організацію Parents Music Resource Center (PMRC). До цієї ідеї вона прийшла після прослуховування разом з 11-річною донькою Каренною альбому Прінса Purple Rain, який містив відверті тексти[21].

Мета групи полягала в тому, щоб ознайомити батьків та слухачів з музичною продукцією, яка містила відвертий вміст, шляхом добровільного маркування таких альбомів стікерами для батьків.[7][22] До їхньої коаліції увійшли National PTA та Американська академія педіатрії.[22] У PMRC не було членів, а лише засновники, і всі засновники були дружинами відомих політиків.[23]

Згідно з даними статті NPR, Ґор виступила «перед Конгресом, щоб спонукати до маркування альбомів, які продаються дітям, попереджувальними стікерами».[24] Ґор пояснила, що її метою було не поставити «кляп» на музику, а забезпечити безпеку для молодих слухачів, надаючи батькам інформацію про зміст пісень.[24] Ряд осіб, зокрема Ді Снайдер із Twisted Sister,[25] Джелло Біафра з гурту Dead Kennedys,[26] Джон Денвер, Джоуї Рамон та Френк Заппа[24], критикували кампанію, стверджуючи, що це була форма цензури. Відносини Ґор зі Снайдером були особливо антагоністичними: Снайдер звинуватив її в «брудному розумі» за припущення, що пісня його гурту «Under the Blade» містила садомазохістські згадки, хоча в пісні, насправді, розповідалось про медичну хірургію.[27] У відповідь на таку критику NPR також заявила, що, за словами Ґор, вона «не збиралася цензурувати неприйнятний матеріал» і сказала, що вона «надто вірить у Першу поправку», яка закликає до більшого «споживання» та інформування ринку.[24]

Зусилля PMRC були успішними та привели до угоди, згідно з якою студії звукозапису добровільно розміщували попереджувальні стікери на обкладинках музичних альбомів про наявність у текстах пісень нецензурної чи відвертої лексики, демонстрації надмірного насильства або інформації про вживання наркотиків[7][28]

Від 1990-тих років[ред. | ред. код]

Зліва направо: Білл Клінтон, Тіппер Ґор, Ел Ґор, Гілларі Клінтон

У 1990 році Ґор заснувала організацію «Tennessee Voices for Children» для розвитку служб для молоді з питань психічного здоров'я та попередження зловживання психоактивними речовинами.[29] Ґор також була співголовою групи з питань дитячого психічного здоров'я Національної асоціації психічного здоров'я.[30]

Тіппер Ґор брала участь у передвиборчій кампанії свого чоловіка в 1988 році[31] і гастролювала з ним, Біллом та Гілларі Клінтон під час президентської кампанії 1992 року.[28][32]

Будучи другою леді, Ґор працювала радником президента з питань психічного здоров'я.[14] Вона прагнула зменшити наслідки, пов'язані з психічними захворюваннями, і привернути увагу до необхідності надання доступної психіатричної допомоги.[19][30] У 1999 році Ґор провела у Білому домі першу конференцію з питань психічного здоров'я.[19] Того ж року вона запустила Національну кампанію з підвищення рівня обізнаності суспільства про питання психічного здоров'я (NMHAC), щоб заохотити американців лікуватися від психічних захворювань.[33] Ґор часто розповідала про власний досвід боротьби з депресією та лікування після майже смертельної травми її сина Альберта.[16][28][34]

Поряд зі своєю діяльністю в галузі психічного здоров'я, Ґор брала участь у кількох інших ініціативах, коли була другою леді. Вона працювала спеціальним радником Міжвідомчої ради з питань бездомних та національним представником інформаційної кампанії «Назад до сну» з вирішення проблем синдрому раптової дитячої смерті (СВДС).[35] У 1994 році Ґор відвідала табір біженців і дитячий будинок у Заїрі під час поїздки, щоб надати допомогу після геноциду в Руанді. Вона залишилася в таборі ЮНІСЕФ і допомагала лікарям та волонтерам.[36][37][38] Ґор здійснила офіційний візит до Гондурасу в 1998 році після урагану Мітч, щоб стати волонтером, привезти медичні засоби та визначити наслідки пошкоджень.[39][40]

Тіппер Ґор брала участь у кампанії за переобрання президента Клінтона і віце-президента Ґора в 1996 році[41][42] і брала активну участь у президентській кампанії свого чоловіка в 2000 році, призупиняючи свою власну громадську діяльність та виступаючи в ЗМІ. Вона також була радником і брала участь у прийнятті рішень, зокрема щодо найму Тоні Коельо на посаду голови кампанії та перенесення її штаб-квартири до Нешвілла.[14][16][28]

У 2002 році її прихильники закликали Ґор балотуватися на вакантне місце в Сенаті США, яке колись займав її чоловік у Теннессі, яке покинув Фред Томпсон; однак вона відмовилася.[43]

Ґор була давньою захисницею ЛГБТ-спільноти.[28][44] У 1993 році вона представляла адміністрацію Клінтона на марші проти СНІДу у Вашингтоні, округ Колумбія, як один із державних чиновників найвищого рангу, які коли-небудь брали участь.[44] Тіппер брала участь у подібних акціях і в подальшому. Зокрема, в 2013 році була почесним головою Нешвілської ходьби проти СНІДу та забігу на 5 км (англ. Nashville AIDS Walk & 5K Run).[45] Також публічно засудила так звану «Каліфорнійську пропозицію 8» про заборону одностатевих шлюбів у 2008 році[46]. У 2014 році створила виставку своїх світлин у «Wall Space Gallery» для підтримки фонду «Pacific Pride Foundation», який надає послуги ЛГБТ-спільнотам та хворим на ВІЛ/СНІД у Санта-Барбарі, Каліфорнія.[47]

У 2012 році Тіппер Ґор була співголовою консультативної ради Фонду Діани Бейсхарт, який допомагає бездомним і малозабезпеченим людям у догляді за тваринами.[48]

Творчість[ред. | ред. код]

Тіппер Ґор грає на барабанах з Міккі Хартом під час виступу The Dead у квітні 2009 року

У старшій школі Ґор була барабанщицею жіночого гурту Wildcats.[16][28] Вона грала на барабанах з учасниками Grateful Dead, а під час другого вечора весняного туру Dead 2009 року Тіппер Ґор грала на барабанах під час заключної пісні «Sugar Magnolia».[28] У 2000 році з'явилася на сцені під час концерту Equality Rocks на Меморіальному стадіоні Роберта Ф. Кеннеді, щоб зіграти перед 45-тисячним натовпом на початку Маршу тисячоліття у Вашингтоні.[28][49] Пізніше того ж року грала з Віллі Нельсоном під час його виступу в Farm Aid.[50] Вона грала з Гербі Генкоком на 25-му Міжнародному джазовому конкурсі імені Телоніуса Монка в 2012 році[51].

Ґор з камерою 2007 року

Фотограф з 1970-х років, Ґор опублікувала кілька фотокниг[7], її світлини були включені до числа експонатів[52], а її друковані світлини продавалися в магазинах Mitchell Gold Co.[53]

Особисте життя[ред. | ред. код]

У Ґорів четверо дітей: Каренна Ґор[54] (нар.. 6 серпня 1973 р.), Крістін Ґор[55] (нар. 5 червня 1977 р.), Сара Лафон Ґор Майані[55][56] (нар.. 7 січня 1979 р.) і Альберт Арнольд Ґор III (нар.. 19 жовтня 1982 р.);[57], а також кілька онуків.[58]

У червні 2010 року подружжя Ґорів оголосили про розлучення, «взаємне рішення, яке ми прийняли разом після процесу тривалого й ретельного розгляду».[59] У серпні 2012 року The New York Times повідомила, що обидва Ґори зустрічаються з іншими людьми і не планують відновлювати шлюб, але їхні «стосунки ще тривають», бо вони товаришують. «Подружжя возз'єднується кілька разів на рік, востаннє у червні, на літні сімейні канікули та Різдво в родинному центрі Ґорів у Картеджі, штат Теннессі», — повідомляє видання. Вона зустрічалася з Біллом Алленом, колишнім редактором National Geographic[60].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Типпер Ґор є авторкою низки книг, зокрема:

Вона також була співавтором таких книг:

  • Шлях додому: Покінчити з бездомністю в Америці, 2000, ISBN 0-886-7505-8X
  • Від потаємності наших сердець, 2002 р. ISBN 1-931718-32-6 (передмова)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ GeneaStar
  3. ↑ а б в г Geni.com — 2006.
  4. ↑ The obscenity trial that made H. R. Giger an icon for punk rock and free speech — Quartz. Qz.com. 20 травня 2014. Процитовано 22 серпня 2016.
  5. ↑ Purdy, Elizabeth R. Tipper Gore. www.mtsu.edu (англ.). Процитовано 24 березня 2019.
  6. ↑ John K. Aitcheson (obituary). The Washington Post. 30 грудня 2012. Процитовано 5 травня 2015.
  7. ↑ а б в г д е ж и Tipper Gore Bio. CNN. Процитовано 26 березня 2022.
  8. ↑ Maraniss, David; Nakashima, Ellen (10 жовтня 1999). Al Gore, Growing Up in Two Worlds. The Washington Post. Процитовано 22 червня 2008.
  9. ↑ Next First Lady Will Recast Role — Tipper Gore and Laura Bush
  10. ↑ Photo Gallery: Garland Junior College dance. The Washington Post. Процитовано 20 квітня 2014.
  11. ↑ Gore Chronology. PBS. Процитовано 16 червня 2008.
  12. ↑ Howd, Aimee (31 грудня 1999). Wedding photograph. The Washington Post. Процитовано 22 червня 2008.
  13. ↑ Tipper Gore In and Out of Public Eye. ABC News. 6 січня 2006. Процитовано 20 квітня 2014.
  14. ↑ а б в Who is Tipper Gore?. CNN. 19 червня 1999. Процитовано 26 березня 2022.
  15. ↑ KohrsCampbell, Karlyn. Shadowboxing with Stereotypes: the Press, the Public, and the Candidates Wives (PDF). John F. Kennedy School of Government: 5. Процитовано 3 квітня 2015.
  16. ↑ а б в г Davey, Monica (17 серпня 2000). Tipper Gore Vows She Would Chart Own Course As First Lady. Chicago Tribune. Процитовано 26 березня 2022.
  17. ↑ Romano, Lois (29 березня 1988). Tipper Gore, Playing Down the Rock War. The Washington Post. Процитовано 22 червня 2015.
  18. ↑ Povich, Elaine S. (10 липня 1992). Tipper Gore Gives Ticket Family-value Points. Chicago Tribune. Процитовано 22 червня 2015.
  19. ↑ а б в O'Connor, Eileen (7 червня 1999). Longtime mental health advocate Tipper Gore takes centerstage. CNN. Процитовано 13 березня 2015.
  20. ↑ Peterson, Helen (13 серпня 2000). Gore's Tipper: All-American Cheerleader. New York Daily News. Процитовано 17 червня 2015.
  21. ↑ Miss Cellania (2 січня 2012). Tipper vs. Music. Uncle John's Bathroom Reader Plunges into Music. The Bathroom Reader Institute. Процитовано 2 червня 2012.
  22. ↑ а б Hinckley, David (19 липня 1987). Pediatricians Group Agrees To Join In Warnings Against Rock Lyrics. New York Daily News. Процитовано 12 березня 2015.
  23. ↑ Deflem, Mathieu. 2020. «Popular Culture and Social Control: The Moral Panic on Music Labeling.» American Journal of Criminal Justice 45(1):2-24 (First online: July 24, 2019).
  24. ↑ а б в г Siegel, Robert (11 січня 2005). Tipper Gore and Family Values. National Public Radio. Процитовано 12 вересня 2007.
  25. ↑ Dee Snider's Statement on Censorship to the U.S. Senate. VH1. Viacom International Inc. 15 липня 2002. Архів оригіналу за 8 лютого 2007. Процитовано 2 червня 2012.
  26. ↑ Jello Biafra. Jello Biafra's Statement for Synthesis/Regeneration magazine. Alternative Tentacles. Alternative Tentacles. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 2 червня 2012.
  27. ↑ When Dee Snider fought against censorship in the '80s (амер.). 29 жовтня 2020. Процитовано 18 грудня 2021.
  28. ↑ а б в г д е ж и Seelye, Katharine Q. (19 травня 2000). The 2000 Campaign: The Vice President's Wife. The New York Times. Процитовано 26 березня 2022.
  29. ↑ Shrieve, Krystn (2 вересня 1999). Ventura County Seeks Help; Tipper Gore May Be Enlisted In Health Services Row. Los Angeles Daily News. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 17 червня 2015.
  30. ↑ а б Cimons, Marlene (11 березня 1993). Mental Health May Be Part of Reform, Tipper Gore Says. The Los Angeles Times. Процитовано 26 березня 2022.
  31. ↑ Godown, Jan (29 листопада 1992). A few moments with Tipper Gore. Orlando Sentinel. Процитовано 22 квітня 2015.
  32. ↑ Ifill, Gwen (19 липня 1992). The Democrats; Clinton-Gore Caravan Refuels With Spirit From Adoring Crowds. The New York Times. Процитовано 13 березня 2015.
  33. ↑ Morales, Tatiana (23 травня 2002). Tipper Gore On Mental Health. CBS. Процитовано 13 березня 2015.
  34. ↑ Morgan, John (20 травня 2003). Tipper Gore honors mental health achievements. USA Today. Процитовано 13 березня 2015.
  35. ↑ Tipper Gore Joins SIDS fight. The Gainesville Sun. Associated Press. 21 березня 1997. Процитовано 22 квітня 2015.
  36. ↑ Rieff, David (December 1994). God and Man in Rwanda. Vanity Fair. Процитовано 22 квітня 2015.
  37. ↑ Warrick, Pamela (15 серпня 1994). Tipper Gore's Mission of Mercy : Rwanda: On a visit to L.A., she recounts tales of life--and death--in refugee camps. Los Angeles Times. Процитовано 22 квітня 2015.
  38. ↑ VP Wife Tipper Gore Discusses Her Recent Trip To Refugee Camps In Zaire. NBC News. NBCUniversal. 16 серпня 1994. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 22 квітня 2015.
  39. ↑ Tipper Gore visits Honduras to assess relief needs from Hurricane Mitch. Lubbock Avalanche-Journal. Associated Press. 12 листопада 1998. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 22 квітня 2015.
  40. ↑ Testa, Karen (11 листопада 1998). Tipper Gore Visits Honduras. Associated Press. Процитовано 22 квітня 2015.
  41. ↑ Tipper Gore Coming To Spokane Next Week. The Spokesman-Review. 6 лютого 1996. Процитовано 22 квітня 2015.
  42. ↑ Shogren, Elizabeth (5 листопада 1996). Gore Striving to Deliver Neck-and-Neck Tennessee. Los Angeles Times. Процитовано 22 квітня 2015.
  43. ↑ Karl, Jonathan; Bash, Dana (17 березня 2002). Tipper Gore says no to Senate bid. CNN. Cable News Network. Turner Broadcasting System, Inc. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 2 червня 2012.
  44. ↑ а б Ready to Run: 2013 Nashville AIDS Walk takes place October 5. Out and About Nashville. 23 вересня 2013. Процитовано 13 березня 2015.
  45. ↑ Page, Jamie (6 жовтня 2013). Tipper Gore Draws Crowd. The Tennessean. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 13 березня 2015.
  46. ↑ Tipper Gore, L.A. Gay and Lesbian Center Dinner Focus on No on 8. The Advocate. 21 жовтня 2008. Процитовано 13 березня 2015.
  47. ↑ Ortiz, Jennifer (1 жовтня 2014). Behind the Lens: The Photography of Tipper Gore at Wall Space Gallery. Seasons Magazine. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
  48. ↑ Sutton, Justine (6 грудня 2012). Diana Basehart Foundation Makes People and Their Animals Its Pet Project. Noozhawk. Процитовано 9 квітня 2015.
  49. ↑ Ocamb, Karen (20 листопада 2008). Tipper Gore Comes Out Against Prop 8. The Huffington Post. Процитовано 25 березня 2015.
  50. ↑ Margolis, Lynne (18 вересня 2000). Young Shines at Farm Aid 2000. ABC News. Процитовано 13 березня 2015.
  51. ↑ Tipper Gore hits the drums at Monk Institute gala. The Washington Post. 24 вересня 2012. Процитовано 13 березня 2015.
  52. ↑ Tipper Gore Says Convention Is No Threat to Homeless. The Los Angeles Times. 15 липня 2000. Процитовано 13 березня 2015.
  53. ↑ Schaub, Charlyne Varkonyi (5 травня 2006). Accents For The Politically Hip. Sun-Sentinel. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  54. ↑ Marcano, Tony (21 березня 1997). CHRONICLE. The New York Times. Процитовано 6 січня 2009.
  55. ↑ а б Gore, Al (22 травня 2007). The Assault on Reason. New York: Penguin Press. ISBN 978-1-59420-122-6. Процитовано 8 січня 2009.
  56. ↑ Westfall, Sandra Sobieraj (22 квітня 2014). Sarah Gore, Daughter of Al Gore, Weds in California. People. Процитовано 6 березня 2015.
  57. ↑ Biography: Gore's road from Tennessee to the White House. CNN. 16 червня 1999.
  58. ↑ McElwaine, Sandra (6 липня 2012). Bill Allen: Tipper Gore's Secretive New Beau. The Daily Beast. Процитовано 5 травня 2015.
  59. ↑ Argetsinger, Amy; Roberts, Roxanne (2 червня 2010). 40 more years? Not for Al and Tipper Gore, who've announced their separation. The Washington Post. Процитовано 17 листопада 2012.
  60. ↑ Healy, Patrick (25 серпня 2012). The End of the Line. The New York Times. Процитовано 17 листопада 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тіппер Ґор
Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тіппер_Ґор&oldid=40183464